Одного разу пішов цуке́рковий дощ. З неба летіли різнобарвні цукерки: і зелені, і рожеві, і фіолетові, й блакитні. Спочатку люди думали, що то град. Аж ось із цікавості один хлопчина поклав у рот зелену гра́дину, і виявилося, що то м’ятний льодяник. Інший покуштував рожеву, і виявилось, що то полунична карамелька.
— Цукерки! Цукерки!
Кинулись усі на вулицю і почали кишені наповнювати! Та дощ лив як з відра, де вже було зібрати всі цукерки. Вулиці вкрилися килимом запашних солодощів, що рипіли під ногами. Школярі, повертаючись зі школи, ще встигли набрати повні торби. А бабусі поклали цукерки в кошики.
От який щасливий день!
Вони там і досі чекають, що знову почнеться цукеркова злива. Але така хмара більше не пропливала.
За Джанні Родарі