Буквосполучення дз

[[latex]\stackrel\frown{дз}[/latex]]

Любить дзиґа танцювати.
І вдень дзиґа вер-ти-ться. І вночі дзиґонька кру-ти-ться. Дзвінко дзеленчить.
Ґудзик ди-ву-є-ться: «Яка ти, дзиґо, дзвінка!».
А ось дзиґа впала. Лежить — не ворýшиться: «Нікому я не потрібна. Ніхто зі мною не грається».

• Як ти думаєш, що буде далі?

Прийшло кошеня. Побачило дзиґу. Стало кошеня біля дзиґи і лапкою її крутить. Дзиґа знову почала швидко обертатися. І дзвінко сміятися.
Знову всі ми-лу-ю-ться дзиґою.
Коли так говорять?
Про рухливу, вертляву людину говорять, що вона крутиться як дзиґа.

Які різні дзьоби у птахів!
У пе-лі-ка-на дзьоб великий, як сачок. Пелікан у дзьоб скла-да-є рибу.
У го-роб-ця дзьо-бик ма-лень-кий і міцний, як жор-на у млині, щоб зернятка пе-ре-ме-лю-ва-ти.
У шишкаря дзьоб загнутий, як об-цень-ки, щоб насіння з шишок діставати.
У лелеки дзьоб довгий, наче щипці, щоб жабок в траві ловити.
Дзьобом птахи добувають їжу. А ще дзьоб потрібен, щоб гніздо будувати, пір’я чистити і…

• Коли так говорять?

Дзьобати — клювати, їсти дзьобом корм.
Дзьобати — кусати, щипати дзьобом.