Найсильніша зброя

...Як розповідають легенди, малою князівна Анна Ярославна мала сміливу вдачу й відзначалася допитливістю. Водночас вона була гордовитою і примхливою. Цієї риси дівчина позбулася після одного випадку.

Анна вже не раз бувала на полюванні, тож добре знала, як треба поводитися в лісі. Цього разу, усупереч пересторогам слуг і вчителя, князівна вирушила на полювання сама.

Опинившись у лісовій хащі, дівчина анітрохи не злякалася. Побачивши попереду струмок, вона прив’язала коня до дерева і пішла напитися води. Піднявши голову, побачила велетенського ведмедя, що насувався прямо на неї.

Анна швидко натягла тятиву лука і стала чекати. Вона знала: ведмідь, наблизившись до людини, зводиться на задні лапи, щоб накинутися на здобич і розчавити її. У цю мить потрібно вцілити стрілою прямо звіру в серце.

«А що, коли ведмідь не зведеться на задні лапи? — промайнула думка. — Я не така вже й велика перешкода для нього. Ведмідь підводиться на задні лапи, коли бачить перешкоду, вищу за себе. Так, я вища за простих людей, бо я князівна, та хіба знає про це ведмідь?» Анну охопив невимовний жах.

І ось ведмідь став зводитися на задні лапи. Дівчина заплющила очі й пустила стрілу. Заревівши, ведмідь повалився на бік. У серці звіра стирчали дві стріли. Анна озирнулася. За її спиною стояв і всміхався брат Всеволод.

— Анно, наш батько об’єднує землі задля могутності нашої держави. Якщо ми будемо триматися разом, нам не страшний не тільки ведмідь, а й будь-який ворог.

Мовчазна поверталася з полювання Анна. Уже перед брамою міста звернулася вона до брата:

— Правильно казав учитель — вищою за звіра, вищою за інших роблять людину знання і розум. Вони — найсильніша зброя. Усіляку перешкоду неосвічена людина, як звір, намагається здолати силою. А розумна людина — мудрістю.

Завжди пам’ятала Анна своє полювання в лісі під Києвом і свої слова: людина долає перешкоди не силою, а знанням і розумом. Була вона правителькою мудрою, вельми шанованою. У сумні години, коли Анні хотілося повернутися до рідного Києва, притискала вона до серця Євангеліє, що батько Ярослав дав їй у далеку путь...

За Степаном Гавришем