§ 42. Означення

Означення (називає ознаку) — це другорядний член речення, що називає ознаку предмета або його належність.

Означення залежить переважно від підмета чи додатка та відповідає на запитання який? (яка? яке? які?) чий? (чия? чиє? чиї?) котрий? (котра? котре? котрі?), а також скількох? скільком? скількома? на скількох? (крім називного та знахідного відмінка).

Під час розбору речення означення підкреслюємо хвилястою лінією. Найчастіше означення бувають виражені прикметниками, займенниками та іменниками.

Слово, від якого ставимо запитання до означення, називається означуваним (бо його означують) або пояснюваним (бо його пояснюють):