Народний танець на сцені

Українська народна творчість вважається однією з найяскравіших у світі. Її особливою гордістю є самобутні народні (фольклорні) танці.
У давнину народний танець був невід’ємною частиною обрядовості, родинних свят та суспільних розваг. Проте з розвитком національного професійного мистецтва танцювальна народна спадщина перетворилася на перлини хореографічного мистецтва — сценічні танці.

Сценічний танець — твір хореографічного мистецтва, призначений для показу на сцені.

На відміну від фольклорного, сценічний танець є стилізованою хореографічною композицією. Вона запозичує головні народні танцювальні елементи й загальні особливості руху танцівників/танцівниць, збагачує виконання елементами класичної хореографії.

Основою ведення хороводів є утворення замкненого кола. Зазвичай цей різновид народного танцю виконується в повільному темпі, у супроводі обрядової пісні. Рухи танцівниць плавні й граційні. Традиційно виконання хороводів пов’язували із календарними святами («кривий танець», гаївки, купальські) та хліборобською обрядовістю («А ми просо сіяли», «Мак»).

Серед побутових улюбленими танцями українців є гопак, «Козачок», коломийки, «Гречаники», «Дрібушечки» , «Метелиця» та ін. Визначна особливість цих танців — виконання їх під інструментальну музику. Вони вирізняються жвавим темпом, енергійними рухами.

Справжньою українською гордістю називають гопак у виконанні Національного заслуженого академічного ансамблю танцю України імені Павла Вірського. Цим танцем уславлений колектив традиційно завершує свої видовищні хореографічні шоу.

Сюжетні танці більш складні та різноманітні за тематикою. Вони виникли пізніше, ніж хороводи, і вважаються вершиною художнього здобутку українців. За тематикою розрізняють трудові («Коваль», «Лісоруби»), героїчні («Аркан», «Повзунець»), такі, що імітують повадки тварин («Гусак», «Бичок»). 

Одним із найвідоміших українських танців є «Повзунець» — жартівливий козацький сюжетний танець, в якому виконавці демонструють силу, вправність і спритність. Сценічний «Повзунець» уперше був поставлений Павлом Вірським. А зіркою танцю став відомий танцівник і майбутній хореограф Григорій Чапкіс.