Мистецтво лялькового дійства

Першим видом театру, з яким людина зустрічається ще в дитинстві, є театр ляльок. Але театр ляльок не лише розважає, разом із ним дитина пізнає світ і вчиться розуміти, що таке добро і що таке зло.

Театральна лялька — персонаж, створений митцями/мисткинями спеціально для театральної вистави. Розрізняють верхові театральні ляльки (під час дійства розташовані вище за актора-ляльковода) і низові (відповідно нижче — актор-ляльковод керує ними згори).

Основою великих ростових ляльок є каркас, а деякі частини конструкції актор/акторка надягає на себе. Зазвичай ростові ляльки беруть участь у дитячих святах, адже виглядають вони ефектно і видовищно.

Першим театром ляльок в Україні від кінця XVI ст. вважається вертеп, який поєднав традиції релігійного і вуличного театру. Самобутні національні різновиди театру ляльок мають давню історію і багаті традиції.

Тулуб ляльки насаджувався на рукоятку, тримаючи яку, ляльковод рухав її уздовж щілини вертепної скрині. Ляльки зазвичай виготовлялися з дерева та обшивалися тканиною або розфарбовувалися.

Ляльки українського Сокиринського вертепу:

Загадкові й таємничі образи ляльок завжди приваблювали митців/мисткинь, вони відтворені в музиці, живописі, театрі, кіно. Комічний балет-пантоміма «Коппелія» французького композитора Лео Деліба розповідає історію про юнака, який закохався у механічну ляльку Коппелію, створену вправним майстром. Дівчина Сванільда, закохана у Франца, допомагає йому розкрити таємницю ляльки. Образ ніжної закоханої дівчини виражений у чарівному витонченому вальсі, який став одним із найпопулярніших балетних номерів у світі. У майстерні Коппеліуса оживають ляльки-автомати, а Сванільда видає себе за... ляльку Коппелію.