Музичні фрески

Початок історії музичного мистецтва сягає сивої давнини. Протягом століть воно існувало в народній творчості, яку вирізняють колективний характер творення і знеособленість. Із надр народної музики виокремилася авторська творчість, що зрештою перетворилася на професійну.

Професійна музика — музика, створена композиторами/композиторками. У її творах жанр, форма, художній образ та особливості засобів музичної виразності підпорядковані авторському художньому задуму.

Література й образотворче мистецтво — невичерпні джерела натхнення для композиторів/композиторок. Образи і сюжети, втілені в слові або зображенні, завдяки музиці «оживають».
Результатом такої співдружності мистецтв є програмна музика. Значне місце в ній посідають інструментальні твори.

Інструментальна музика — музика, призначена для виконання на інструментах без участі вокалу (людського голосу).

У програмному інструментальному творі важливу роль відіграє назва. Вона зазначає, що саме надихнуло митця/мисткиню на створення цієї музики. Також назва допомагає виконавцю/виконавиці розкрити характер музики якомога ближче до авторського задуму, а слухачам — краще сприйняти цей задум.

Свою концертну симфонію Валерій Кікта присвятив 1500-річчю Києва. Найдавніша архітектурна пам’ятка надихнула митця на створення образу міста Княжої доби. Храм і його фрески дають нам можливість уявити давню столицю, а музичний твір — почути відлуння її життя.