Поживні речовини, вода, світло, тепло, повітря в житті організмів

Однією з властивостей живих організмів є живлення. Живлення передбачає надходження в організм та засвоєння ним поживних речовин.
Поживні речовини — це необхідні для життя й росту речовини, які організм отримує з навколишнього середовища. Тварини отримують поживні речовини з їжею, а рослини забезпечуються ними в процесі фотосинтезу. До поживних речовин, що є життєво необхідними для функціонування будь-якого живого організму, відносять білки, жири, вуглеводи, вітаміни та мінерали.

Уявіть, що жива істота — це будинок. Цеглою для його будівництва стануть білки. Вони є основою для росту клітин та органів.

Стінами будинку будуть жири. Вони разом із білками входять до складу клітинних мембран. У тварин жири оберігають внутрішні органи від ушкоджень та травм, а ще від впливу різких перепадів температур. Жири служать основним джерелом енергії. У рослин жири у значній кількості містяться в плодах та насінні.

Коморою будинку стануть вуглеводи. У рослинах саме вони відкладаються про запас у вигляді зерен, що плавають у цитоплазмі клітин. У рослин вуглевод — целюлоза — є основним компонентом оболонок клітин. Завдяки наявності вуглеводів у плодах рослин вони набувають солодкуватого присмаку. Натомість вуглеводи у тварин є джерелом «їжі» для головного мозку.

Важливими є також вітаміни та мінерали. Вітаміни входять до складу речовин, які стимулюють ріст, розвиток, розмноження тварин, відповідають за роботу мозку та інших внутрішніх органів.

Мінерали забезпечують формування кісток та зубів у тварин, підтримують роботу серця й м’язів, супроводжують травлення. Функції вітамінів і мінералів настільки різноманітні, що їх можна порівняти з господарем будинку, який стежить за його чистотою та справністю.

Умови навколишнього середовища, що впливають на живі організми, називають чинниками середовища. Вони здійснюють значний вплив на життєдіяльність живих організмів: визначають способи їхнього пересування, живлення та навіть розмноження. До них відносять світло, воду, температуру, повітря тощо.

Раптова зміна чинників середовища може згубно впливати на живі організми. Натомість якщо чинники середовища є притаманними для місця проживання певних видів, то тоді в них з’являються пристосування до таких умов. Наприклад, якщо середовище життя певного виду тварин передбачає недостатнє освітлення, як-от у ґрунті, то із часом органи зору втрачають здатність реагувати на світло або взагалі зникають.

Окрім живлення, до основних властивостей живих організмів відносять дихання. Процес дихання стає можливим за умови наявності на планеті атмосфери та повітря у її складі. Повітря бере участь не лише в перебігу життєво важливих хімічних процесів в організмах, а є ще й середовищем для існування багатьох живих істот. Чимало рослин використовують переміщення повітряних мас як основний спосіб запилення та розселення. Птахи та комахи здатні долати великі відстані завдяки польотам. Так вони шукають продукти живлення та місця зимівлі.

Позбувшись можливості переміщуватися в повітрі, такі тварини гинуть.

Освітлення впливає на добові ритми тварин і визначає періоди їхньої активності й відпочинку. Рослинам збільшення або зменшення тривалості світлового дня дає важливу інформацію про зміну пір року. Таким чином, вони регулюють періоди свого цвітіння та плодоутворення. Світло для рослин є необхідною умовою фотосинтезу.

Вода — основа життя на нашій планеті. Її вміст у живому організмі може становити до 90 %. Живі істоти не здатні тривалий час обходитися без води. Тому ті з них, що живуть на посушливих територіях, змушені пристосовуватися до її нестачі за рахунок особливостей своєї будови.

Типовим прикладом таких особливостей будови є верблюди.

Їх недаремно називають кораблями пустелі. Адже вони здатні легко витримувати високі температури повітря та жити без води більше двох тижнів. Такою витривалістю верблюди завдячують своєрідній будові свого тіла. Скажімо, ніздрі в них влаштовані таким чином, що під час дихання водяна пара, яка міститься в повітрі, утворюється в носі та стікає в рот тварини. У своїх горбах верблюди накопичують жир. Саме він є джерелом життєдайної вологи. Під час його розщеплення виділяється значна кількість води, що використовується організмом. Верблюди здатні регулювати температуру свого тіла. Вночі вона падає до 34 °С, а вдень підвищується до 41 °С. Ця особливість дозволяє верблюдам економити воду, оскільки під час підвищення температури зменшується потовиділення.

Тепло в житті живих істот також відіграє важливу роль. Залежно від здатності організму тварини охолоджувати чи нагрівати своє тіло, виділяють два типи тварин: теплокровні та холоднокровні. Теплокровні тварини підтримують постійну температуру свого тіла. Для цього вони використовують енергію, яку отримують від споживання їжі. Саме тому під час лютих зим такі тварини втрачають вагу та потребують посиленого харчування.

Якщо теплокровні тварини живуть у холодному кліматі, то, як правило, вони мають значні запаси жиру та тепле хутро для збереження тепла. Переохолодження для них може стати смертельним.

Натомість холоднокровні тварини не здатні підтримувати постійну температуру тіла. Це означає, що температура їхнього організму залежить від температури навколишнього середовища. Якщо надворі тепло, такі тварини активно рухаються, полюють та розмножуються, а якщо холодно, то перебіг хімічних процесів у їхніх організмах сповільнюється, і вони впадають у стан сплячки.