Особливості опори тварин. Способи їхнього пересування

У кожної тварини є пристосування відповідно до способу життя, який вона веде, та середовища, у якому вона живе. Одним із таких пристосувань є опора організму. Опора організму — це наявність у ньому певних утворень, що забезпечують постійне положення органів усередині нього та забезпечують можливість його пересування. Такі утворення ще називають скелетом.

Завдяки мінералам, що входять до їхнього складу, скелети міцні й надійні. До таких мінералів відносять солі кальцію, фосфору, магнію та ін. А от особливі білки роблять їх пружними й легкими.

Бувають різні типи скелетів. Наприклад, у людини чи кішки скелет складається з кісток. Вони захищають органи від ушкоджень і дозволяють вільно рухатися. Такий скелет ще називають внутрішнім. Адже він розміщений під шаром шкіри, м’язів та інших тканин і росте одночасно разом з усіма органами живої істоти.

Також існують тварини, які мають зовнішній скелет. Наприклад, у знайомих нам раків чи жуків тверді покриви, що складаються з особливої речовини — хітину.

Такий зовнішній скелет досить легкий та міцний. Але він, на відміну від внутрішнього скелета, не росте разом з органами. Тому, коли тваринка підростає, вона змушена знімати із себе такий міцний, але вже замалий «костюмчик». Після цього утворюється новий, більший за розмірами зовнішній скелет. Процес періодичного оновлення покривів називають линянням.

Не всі тварини із зовнішнім скелетом линяють. Наприклад, молюски мають мушлю, що збільшує свої розміри разом із тілом хазяїна. За кільцями на мушлі, як на зрізі дерева, можна порахувати її вік.

Багато тварин не мають твердих скелетів. Але це не означає, що вони позбавлені опори. Адже їхні органи мають постійне положення, а тіло — свою форму. Такі особливості будови з’явилися завдяки наявності водного скелета, як-от, у червів чи медуз. Зрозуміти принцип роботи такої опори можна на прикладі водного басейну. У запакованому стані такі басейни займають мало місця, адже складаються лише з тонкої тришарової плівки. Проте під час їхнього надування ви побачите, як повітря наповнює окремі камери конструкції. Басейн збільшується в розмірах, стає стійким і твердим. За таким принципом рідини заповнюють усі порожнини тіла тварин із водним скелетом. Саме тому вміст води в них може сягати 97 % від усієї маси тіла.

Можливість рухатися — це невід’ємна складова життя переважної більшості тварин. Завдяки цій здатності вони здобувають їжу, шукають партнерів, будують житла, захищають себе та потомство.

Слід зауважити, що пересування тварин перш за все залежить від особливостей будови їхнього скелета та середовища, у якому вони живуть. Розрізняють такі способи пересування: плавання, повзання, лазіння і стрибання, ходьба і біг, літання тощо. Іноді тварини поєднують кілька способів пересування. Наприклад, дика качка може літати, ходити по суші та плавати по воді. Проте, як правило, є один спосіб пересування, який тварина застосовує найбільше. Такий спосіб пересування обґрунтований будовою її скелета та кінцівок.

Людина пересувається за допомогою ходьби та бігу. Для цього ми використовуємо лише дві кінцівки та є фактично унікальними представниками прямоходячих ссавців. Ця дивовижна особливість людського скелета не лише виділила нас серед представників органічного світу, а й сприяла розвитку наших рук для виконання різної роботи. Лише людина здатна створювати унікальні витвори мистецтва та проєктувати складні механізми.