Способи зображення Землі

Потреба в наочному зображенні земної поверхні виникла, коли люди вперше почали мандрувати й освоювати нові території. Такі зображення дозволяли легко орієнтуватися на місцевості, знаходити потрібні об’єкти, уникати небезпеки або навіть робити стратегічні плани проведення воєнних дій. Перші зображення Землі були у вигляді малюнків — пейзажів. Із роками пейзажі змінювалися, тому люди зрозуміли неефективність такого способу. Тоді малюнки змінилися на карти.

Карта — це зменшене, узагальнене зображення поверхні Землі. Перевагою карти над малюнком є те, що вона дозволяє охопити великі території, математично точно визначити відстані між об’єктами та відобразити особливості рельєфу.

Існують різні види карт. Фізичні карти показують форми рельєфу. На них відображають моря, річки, гори тощо.

Політичні карти відображають кордони держав. Різними кольорами на них позначають, наприклад, країни світу.

Кліматичні карти показують особливості клімату певних територій, максимальні або мінімальні показники температури різних пір року, напрями руху постійних або змінних вітрів тощо. 

Економічні карти відображають важливі господарства на певній території: заводи, електростанції, приватні підприємства, агрокомплекси та ін.

Максимально точно зобразити об’єкти на карті дозволяє масштаб. Масштабом називають число, яке показує, у скiльки разiв зменшено зображення поверхні порiвняно з її справжніми розмiрами.

Основним недоліком карт є те, що вони містять деякі спотворення поверхні Землі. Такі спотворення виникли в результаті того, що Земля має круглу форму, а карти зображають її поверхню у вигляді плоского зображення. Саме тому ще одним ефективним способом зображення Землі став глобус. 

Глобус — це куляста модель Землі або іншої планети. Вона демонструє природу, рельєф суходолу та морського дна. Для зручності науковці та науковиці виділяють кілька понять, за допомогою яких легко орієнтуватися на картах та глобусі.

• Північний і Південний полюси світу — дві уявні точки на глобусі, де подовжена до нескінченності вісь обертання Землі.
• Екватор — уявне коло, проведене на поверхні Землі на рівній відстані від обох полюсів. Є лінією початку відліку географічних координат широти.
• Нульовий меридіан — уявна лінія, що з’єднує полюси Землі та є лінією початку відліку географічних координат довготи. Прийнято вважати нульовим Гринвіцький меридіан, який отримав свою назву завдяки Гринвіцькій обсерваторії, розташованій в одному з районів Лондона (Велика Британія).

На фізичному глобусі зображені гори та рівнини, ліси та пустелі, усі водойми, а також нанесені їхні назви. Він демонструє вигляд нашої планети з космосу. Традиційно, глобус відтворює також кут нахилу земної осі та є чудовим зразком демонстраційного матеріалу.

План місцевості — це зменшене деталізоване зображення невеликої ділянки, виконане за допомогою умовних знаків та отримане в результаті безпосередніх вимірювань на місцевості.

Такі знаки дозволяють відобразити стратегічно важливі споруди, природні та штучні водойми, лісові насадження, дороги, мости та інші об’єкти відносно невеликих розмірів.

Поряд із традиційними способами зображення Землі, активно застосовуються й сучасні: фотознімки, аерофотознімки та космічні знімки. Фотознімок — це всім відома звичайна фотографія. Аерофотознімки (знімки з висоти) використовують як основу для оновлення планів місцевості, створення електронних карт, пошуку географічних об’єктів тощо.

Космічні знімки допомагають створювати бази даних географічних інформаційних систем. Спеціальні комп’ютерні програми дають змогу моделювати й прогнозувати природні явища та їхні наслідки. За допомогою космічних знімків також відстежують рух морських суден та в багатократному збільшенні навіть фіксують певні події.