Звукові явища. Звук: джерела і приймачі, поширення і відбивання. Звук і слух

Світ звуків — багатий, розмаїтий світ, що безперервно змінюється. Спів птахів, грім, шум дерев, дощу, моря, протікання крану, скрип дверей... Можна навести багато прикладів звукових явищ. Тому виникає логічне запитання: а що таке звук?

Звук — це коливання (ритмічний рух, похитування з одного боку в інший, назад і вперед, зверху донизу) частинок у повітрі, рідинах, твердих тілах. Поширення звукових коливань називається звуковою хвилею. Швидкість поширення звуку в повітрі — 331 м/с, у воді — 1500 м/с, всередині сталі — 6000 м/с.

Кількість звукових коливань за секунду називається частотою. Одиниця частоти — герц (Гц). Комар видає звуки з частотою до 10 000 Гц, а кажан — до 200 000 Гц. Людське вухо найкраще сприймає звуки, що мають частоту від 1000 до 4000 Гц. Тіло, що своїм коливанням створює звук, є джерелом звуку.

Від джерела звуку звукова хвиля рівномірно поширюється в усі боки, як від камінця, кинутого у воду, йде хвиля на водній поверхні. Звукова хвиля може огинати невеликі перешкоди. У рідко посадженому лісі звук поширюється добре, проте гірше, ніж на відкритій місцевості. Якщо перешкоди значні — стіни, скелі, паркан, — звукова хвиля відбивається від них.

Переважна більшість людей сприймає звукові хвилі завдяки органам слуху, які називаються вуха. Саме слух, тобто здатність чути, дає можливість сприймати звуки за допомогою вух.

Вуха є своєрідними хвилевловлювальними апаратами. Вуха перетворюють звукові сигнали таким чином, що людський мозок сприймає ці сигнали як звук.

Звук може бути як нашим помічником, так і підступним ворогом. Наприклад, нечутний людським вухом звук невідрегульованого електромотора здатний спричинити головний біль, носову кровотечу, порушення роботи серця. А коли слухати досить довго гучну музику в навушниках, можна частково чи загалом утратити слух. Тож бережімо себе!