За народними мотивами

Дитячі іграшки дарують нам тепло і радість змалечку. У давнину їх робили власноруч. Ними не лише грались. Вони були й оберегами дитини від усього лихого.

Дитяча іграшка — улюблениця малюків у будь-які часи. Вона є і розвагою, і вчителькою, і вихователькою. Напевно саме тому народні майстри з такою любов’ю та фантазією ставилися до виготовлення цих маленьких творів. Забавка, цяцька, виграшка, цяцянка — от скільки чудових і веселих назв придумав наш народ для іграшки.
А з чого виготовляли іграшки? Звичайно, із тих матеріалів, що завжди під рукою, що приємні на дотик, піддатливі у роботі — тобто з природних.

Глиняні іграшки — особливий вид народного мистецтва. Народні майстри втілювали в них свої уявлення про світ, природу та людей.

Вони були оригінальні, виразні, прості за формою. Зовнішній вигляд узагальнювався та спрощувався. Такий художній прийом називається стилізацією.
А ще іграшки яскраво розмальовували, прикрашали чудовими візерунками — декорували.

Музичні народні іграшки — свищики, брязкальця — використовували як акомпанемент для співу обрядових пісень, забавляння дітлахів та розваг.

Ой заграйте, дударики,
Молоді гуцули.
Так, щоб танець-увиванець
Полонини чули!

Ой заграйте, дударики,
На дудках кленових,
Бо приємно танцювати
В кептариках нових!

Ой заграйте, дударики,
А я заспіваю.
Хай злітає наша пісня
Над Карпатським краєм!