§ 21. Демократія: принципи та механізми

Життя в суспільстві потребує узгодження інтересів усіх його членів. Один із таких способів, які людство виробило впродовж віків, отримав назву демократія. Ця назва походить від грецьких слів demos («народ») і kratos («влада»).

Отже, демократію можна розуміти як владу народу: спосіб правління, який залежить від волі народу, або правління від імені всього народу, що відповідає його волі. Держави, у яких сформувалася така форма правління, називають демократичними.

Переваги ідей демократії полягають у тому, що ніхто не зобов’язаний підкорятися правилам, які нав’язані іншими людьми. Також кожна людина має однакові можливості впливати на рішення, що стосуються всього суспільства.

Спочатку демократія пропонувала просту систему правління — правління більшості. Однак це означало, що інтереси деяких людей не враховувалися. Згодом сформувався більш прийнятний підхід — коли рішення приймали шляхом згоди всіх (консенсусу).

Немає двох однакових демократичних держав. Проте існують єдині демократичні принципи: поділ влади, вибори основних органів державної влади, плюралізм (багатоманітність), гласність, рівність, незалежний контроль тощо.

Принцип поділу влади в державі передбачає її поділ на три гілки: законодавчу (створює закони), виконавчу (втілює в життя закони, управляє суспільством) і судову (здійснює контроль за виконанням законів). При цьому жодна гілка влади не має зазнавати обмеження або переважати над іншими (див. схему).

Принцип виборності основних органів влади передбачає, що всі особи, які перебувають при владі, мають бути відповідальними перед своїми виборцями і періодично переобиратися (від одного до десяти років).

Принцип плюралізму (багатоманітності) виключає одноосібну владу однієї особи або групи осіб. Усі мають рівні правові можливості боротися за виборців і своє представництво в органах державної влади.

Принцип гласності передбачає вільний доступ преси й громадськості до інформації про діяльність органів влади, громадських організацій тощо.

Принцип рівності передбачає рівність усіх перед законом незалежно від соціального й матеріального становища.

Принцип ухвалення рішень більшістю з урахуванням прав меншості гарантує, що рішення приймається на основі думки більшості, але при цьому меншість може створити опозицію.

Принцип незалежного контролю здійснюється громадськими об’єднаннями, самими громадянами самостійно або разом з органами державного контролю за діяльністю державних структур.

Історичний досвід доводить, що розвиток демократії веде до економічного зростання та добробуту суспільства. Розрізняють пряму і представницьку (непряму, або опосередковану) демократію (див. схему).

Із давніх-давен важливі рішення люди приймали на загальних зборах чоловіків. Згодом така практика стала основою для становлення моделі демократії, яка сформувалася в V ст. до н. е. в Афінах.

Афінська демократія була формою прямої демократії. Сам народ зустрічався, обговорював важливі питання життя суспільства, а потім приймав та виконував ці рішення. Така система була можливою тому, що кількість населення Афін була порівняно невеликою, і всі, хто мав право приймати рішення, могли зібратися на площі міста. Рішення приймалися голосуванням більшості. Жінки, раби, іноземці, діти не брали участь у народних зборах.

Народні збори (віче) були важливими і за часів Русі. На них могли усунути від влади навіть князя. Народні збори також відігравали значну роль у козацькій державі ― Війську Запорозькому.

Метод прямої демократії важко застосувати на великій території або використовувати для вирішення складних питань, оскільки ті, хто голосують, не завжди мають необхідний досвід або знання.

Недоліки прямої демократії зумовили появу представницької демократії. А пряма демократія стала лише складовим елементом організації системи управління демократичною державою.

За представницької демократії інтереси народу представляють обрані представники ― депутати. Справедлива система виборів є ключовою, щоб обрані представники стали справжніми виразниками волі народу. Для цього вибори мають бути загальними, тобто коли всі громадяни наділені правом обирати й бути обраними.

Тривалий час різні групи громадян не мали виборчого права, зокрема жінки. Боротьба за це право була тривалою. Нова Зеландія стала першою країною у світі, яка в 1893 р. запровадила загальне виборче право, хоча й там право висувати свою кандидатуру в парламент жінкам було надано лише в 1919 р. В Україні право обирати й бути обраними жінки отримали в 1917 р., а в Саудівській Аравії право голосу на виборах жінкам надали лише у 2011 р.

Важливим елементом виборів є таємність голосування, щоб людина могла вільно зробити свій вибір, не боячись переслідувань. Також важливою характеристикою виборів є те, що громадяни мають подавати свій голос безпосередньо за того кандидата, який обирається (щоб не існувало підміни представників). Такі вибори називають прямими.

Проте навіть найбільш справедливі вибори не захищають від того, що представники народу іноді відриваються від нього, забуваючи, чиї інтереси вони мають обстоювати. Можливі ситуації, коли обранці діють в інтересах лише незначної групи людей.

Ще одним недоліком демократії є те, що народною думкою можна керувати за допомогою емоцій або обману. Це призводить до обрання негідних представників або прийняття законів, що шкодять суспільству. Щоб уникнути таких ситуацій, у демократичних державах існує ціла система запобіжних заходів. Важливими є контроль із боку громадськості за діяльністю депутатів, система відклику депутатів та їхньої політичної відповідальності.

Демократія є неповною без дотримання прав людини. Також демократія неможлива без таких прав:

Свобода думки, совісті та релігії: людям необхідно мати можливість вільно думати, дотримуватися будь-яких поглядів, що важливі для них, при цьому не бути за це покараними.

Свобода вираження поглядів дозволяє не тільки мати можливість вільно думати, але і привселюдно висловлювати свою думку незалежно від того, якою вона може бути.

Свобода мирних зібрань та об’єднань дозволяє обговорювати свої ідеї з іншими людьми, які цього побажають, створювати групи за інтересами або збиратися для того, щоб висловити протест проти певних рішень. Важливо, щоб різні точки зору ставали відомі та враховувалися.

Тяжке матеріальне становище, погане здоров’я або відсутність житла — усе це може створити перешкоди для реального волевиявлення виборців. Тому боротьба за демократію є боротьбою і проти соціальної несправедливості.