§ 11. Робота з інформацією та історичними джерелами

Сучасний світ перенасичений інформацією. Уміння швидко та якісно працювати з нею є запорукою успішної діяльності. Усі способи дії, пов’язані з інформацією, називають інформаційними процесами. 
Обробка інформації ― це головний спосіб збільшення її обсягу та різноманітності. Засобами обробки інформації є різні пристрої та системи, передусім комп’ютери.
Живі організми (людина в тому числі) обробляють інформацію за допомогою органів чуття і нервової системи. 
Передача інформації є ще одним важливим процесом. Проте під впливом різних перешкод вона часто спотворюється та втрачається. Особливо це стосується історичної інформації.

У сучасному світі кожна людина стикається з величезним обсягом інформації. Проте значна частка інформації ― контент ― поширюється без перевірки. Це стає причиною поширення хибних тверджень та недостовірних фактів, спалаху емоцій в соціальних мережах і суспільстві.
Тому для орієнтування в сучасному потоці повідомлень головним стає вміння відбирати інформацію. По-перше, слід чітко визначити, яке питання вас цікавить. По-друге, перевірити інформацію, використавши декілька джерел. По-третє, підвищувати власний інтелектуальний рівень, щоб не поширювати неправдиву інформацію.
Чому існує неправдива інформація? Часто вона з’являється через відсутність знань, помилки. Свідомо створені недостовірні відомості мають назву дезінформація.

Дослідження починається з установлення всіх історичних джерел, за допомогою яких можна відтворити минуле. Усі знайдені джерела перед використанням ретельно вивчають, перевіряють їхню надійність і достовірність. Починаючи роботу над темою, дослідник звертається насамперед до вже існуючих публікацій. Для відтворення більш правдивої інформації про минуле вчені порівнюють дані з різних історичних джерел, і лише потім роблять висновки й узагальнення.
Найчастіше історики послуговуються писемними джерелами. Свого часу засновники сучасної історичної науки розшукали, упорядкували й опублікували чимало історичних документів.
Сучасні вчені користуються науковими бібліотеками, де можна швидко знайти потрібне писемне джерело. А щоб дослідити неопубліковані історичні документи, вчені працюють в архівах — спеціальних наукових установах, де зберігаються документи. 
Для вивчення найдавнішої історії людства, коли ще не було писемності, найціннішими є речові джерела. Як ви знаєте, їх розшукують учені археологи. Знайдені ними речі досліджують, за потреби реставрують та доправляють у музеї.

Значну увагу дослідники минулого приділяють збиранню усних історичних джерел — народних пісень, дум, переказів, легенд, спогадів тощо. Їх записують зі слів свідків подій під час наукових експедицій. Повернувшись з експедиції, вчені впорядковують і публікують записане. Звукозаписи зберігаються у фонотеках, а відеозаписи — у фільмотеках.

Людство займалося обробкою інформації тисячі років. Сукупність методів і пристроїв, які люди використовували для обробки інформації, називають інформаційними технологіями. 
Перші інформаційні технології були засновані на використанні лічби й писемності. Своєрідну систему передачі інформації — вузликове письмо — винайшов давній народ інків, що населяв Південну Америку. Проте воно не набуло поширення. 
Деякий час основним джерелом для виникнення писемності був малюнок. Проте малюнок може стати писемністю лише тоді, коли він не просто щось зображує, а й позначає це слово. Письмо за допомогою малюнків називають піктографічним. Хоча зараз такий вид письма вже не використовується, піктограми мають значне поширення в дорожніх знаках, комп’ютерах, телефонах тощо.

Згодом малюнки перетворилися на письмові символи, що часто були навіть не схожими на той предмет або явище, яке вони позначали. Так виникло ієрогліфічне письмо. 
У цих видах письма не лише прочитується зміст думки, а наявні й зорові образи — малюнки. Люди, що були носіями цього виду письма, залишили свідчення про власний спосіб життя та мислення, традиції, уявлення про навколишній світ.

Однак піктограми та ієрогліфи не відтворюють звучання мови. Це робить звуко-буквене, або абеткове письмо. 
Однією з перших буквених абеток, що з’явилася в XV ст. до н. е., було фінікійське письмо. Воно використовувало 22 приголосні букви та лягло в основу більшості сучасних абеток і систем письма.
Першим досконалим абетковим письмом стало грецьке. Зараз найбільш поширеними є латинська, арабська абетки та кирилиця. На основі кирилиці було створено й українську абетку, яка налічує 33 букви.
Приблизно 50 років тому розпочався стрімкий розвиток інформаційних технологій. Вони стали рушієм економічного розвитку та джерелом зростання добробуту людей.