§ 9. Інформація, її властивості й форми. Текст і медіатекст

Слово «інформація» у перекладі з латинської мови означає «відомості», «роз’яснення», «виклад». Воно має багато значень.
Усе наше життя пов’язане з інформацією. Ми отримуємо інформацію, коли спілкуємося з людьми, дивимось улюблені передачі по телевізору, читаємо або просто споглядаємо навколишній світ. Ми створюємо та передаємо інформацію, коли пишемо листа, розповідаємо одне одному про події. Ми використовуємо інформацію, коли збираємося до школи, плануємо подорож на канікулах, розв’язуємо завдання тощо. Отже, людина є одночасно отримувачем, споживачем, творцем і передавачем інформації (див. схему).

Зараз інформація вважається одним із невід’ємних складових життя. Тому сучасний етап розвитку суспільства називають інформаційним.

Інформацію використовують для того, щоб дізнатися про щось, зробити висновок або прийняти рішення. Тож інформація має бути достовірною, повною, своєчасною, корисною, зрозумілою (див. схему).

Достовірність інформації означає, що вона відповідає дійсності. Так, якщо людині в незнайомому місті вказати неправильний шлях до вокзалу, вона може запізнитися на поїзд.
Інформація є повною, якщо її достатньо для розуміння ситуації та прийняття рішення. Неповна інформація часто є причиною помилкових рішень. Проте й надлишкова інформація також може завадити прийняттю правильних або своєчасних рішень.
Важливою є своєчасність (актуальність) інформації. Тільки вчасно отримана інформація може принести очікувану користь. Однаково небажані як передчасне подання інформації (коли вона ще не може бути засвоєна), так і її затримка. Наприклад, мало кого зацікавить повідомлення про посадку на літак після його відправлення.
Під корисністю інформації розуміють її практичну цінність. Наприклад, якщо хтось відпочиває в Карпатах, то прогноз погоди в цій місцевості буде корисним для нього. Проте ця інформація не дуже важлива людям, які перебувають у цей час в іншому місці.
Інформація має цінність тоді, коли вона є зрозумілою та не потребує додаткового роз’яснення.
Інформацію з одного й того самого питання можна викласти стисло (лише найголовніше) або докладно (із подробицями). Стислість інформації необхідна в довідниках, енциклопедіях, різних інструкціях.

Найпростішою формою існування інформації є повідомлення. Наприклад, кожна фраза, яку ви чуєте від друга або подруги під час телефонної розмови, є повідомленням. Тобто все, що було сказано, можна розглядати як окреме інформаційне повідомлення.
Одне й те саме інформаційне повідомлення (стаття в газеті, оголошення, лист, довідка, розповідь, креслення, радіопередача, жест, сигнал, звук тощо) може містити різний обсяг інформації для різних людей — залежно від їхніх попередніх знань, рівня розуміння цього повідомлення та інтересу до нього.
Треба зазначити, що повідомлення можна подати в різних формах: текстово, графічно тощо, певною мовою. Існують мова людського спілкування, жестів і рухів, звуків, графічних зображень, світлових сигналів, спеціальних позначень.

Якщо будь-які повідомлення зафіксувати, наприклад, у вигляді тексту, числа або зображення, то вони стануть даними.
Коли людина замислюється над отриманою інформацією, порівнює дані, то в неї виникають судження, уявлення, поняття. Найвищою формою існування інформації є знання.

Інформація має значення, коли є той, хто її сприймає (споживач). Доведення інформації до споживача в будь-який спосіб — це поширення інформації (див. схему).

Зверніть увагу, що повідомлення інформації лише тій особі, якої вона стосується, не вважається її поширенням. Також не є поширенням інформації листи, заяви, скарги до органів влади.
Поширення інформації може відбуватися у двох формах — фактичного твердження (фактів) або оцінного судження (особистої думки). Оцінними судженнями є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, аналіз дій, а також висловлювання із вживанням порівнянь, перебільшень тощо. До оцінних суджень не належить наклеп — свідоме поширення неправдивої інформації з метою знеславлення когось.

Текст — це група речень, які пов’язані за змістом, об’єднані між собою темою, головною думкою та граматично. У ньому можна виділити ключові слова.
Потреба швидко передавати значні обсяги інформації великій кількості людей спричинила появу засобів масової інформації (ЗМІ), або масмедіа. До них належать газети та журнали, радіо, телебачення, інтернет. Головною ознакою масмедіа є поширення інформації для масового споживання, тобто серед багатьох людей. Ті повідомлення, які масмедіа доносять до споживачів, називають медіатекстом.

У сучасному світі масмедіа відіграють роль основного передавача й поширювача інформації. Проте вони не лише повідомляють щось, але й мають можливість формувати громадську думку, привертати увагу суспільства до одних питань та оминати інші, поширювати, а подекуди й створювати його ідеали й цінності.