§ 2. Людина і природа

Як вам уже відомо, природа — це весь навколишній світ, тобто світ, який вас оточує. Це не лише рослини і тварини, а й, наприклад, моря чи гори. Людина також є частиною природи (див. схему).

Із природного середовища людина бере кисень для дихання, воду та продукти харчування, використовує природні багатства для того, щоб облаштувати своє життя: від будівництва житла до виготовлення дитячих іграшок (див. схему).

Упродовж тисячоліть людство знаходило різні шляхи пристосування до навколишнього середовища. Так, мешканці степів віддавали перевагу розведенню овець, корів, коней. Це змушувало їхніх господарів постійно переселятися на нові землі в пошуках кращих пасовищ. Так у цих краях люди перейшли до кочового способу життя. У лісостепах, де були родючі ґрунти, люди обробляли землю та вели осілий спосіб життя. Для будівництва жител використовували той матеріал, якого було багато: камінь, дерево, глину. Деякі народи Півночі взагалі споруджують помешкання з брил снігу або льоду.

Існують й інші приклади. Більше половини території Нідерландів були б затоплені морем, якби не система каналів, дамб і насосів для відкачування води. Із XII ст. населення країни зводить і ремонтує ці споруди, щоб захистити себе від повеней та затоплень.

Від часу своєї появи людство завжди взаємодіяло з природою. Проте жодна жива істота за своє існування не змінилася так, як людина.

Коли людина навчилася користуватися вогнем, це дозволило їй зігріватися холодними ночами, відлякувати хижаків, освітлювати темні місця. Крім того, приготовлена на вогні їжа була поживнішою, ніж сира. Згодом розширилася територія проживання людей, і вони розселилися по всьому світу.

Близько 11 тис. років тому завершився останній льодовиковий період. Розтанули льодові шапки, що вкривали в тому числі значну територію України — на місці Києва товщина льоду сягала 2 км!

Ця подія докорінно змінила клімат на Землі. Наприклад, на наших землях у давні часи на місці холодних степів виросли листяні ліси, розлилися численні річки. Змінився рослинний і тваринний світ: вимерли великі ссавці, зокрема мамонти, на яких раніше полювали люди. Усе це змусило людину шукати нові джерела їжі, змінювати спосіб свого життя.

Значним втручанням людини в природу стало винайдення землеробства і скотарства. Людина почала перетворювати лісові масиви на поля й пасовища. Природне різноманіття рослин змінилося кількома видами, найбільш придатними для харчування. Степ наповнився стадами свійських тварин (коні, вівці, велика рогата худоба).

Нерідко активне втручання людини ставало причиною природних катастроф і призводило до занепаду людських поселень. Про це ми ще не раз будемо говорити, вивчаючи історію Стародавнього світу.

Чергове велике втручання людини в природу відбулося після винайдення людиною парового двигуна, масового будівництва фабрик і заводів. Паливом для парових двигунів було вугілля: чорний дим та смог від спаленого вугілля в містах вкривали небо, забруднювали повітря, а чорна кіптява осідала на будинках.

Від початку ведення господарської діяльності площа лісів скоротилася у два рази. Освоєні людиною землі зараз становлять понад половину поверхні суходолу.

Загалом для людської спільноти характерні два шляхи пристосування до природного середовища: змінювати довкілля для своїх потреб або змінювати себе та свою поведінку, прилаштовуючись до довкілля.

Мабуть, вам доводиться чути, що через господарську діяльність збільшилася кількість природних лих, відбувається глобальне потепління, яке докорінно змінює звичне середовище для всього живого.

Людство, переробляючи природні багатства, залишає велику кількість відходів. Це спричиняє стрімке забруднення навколишнього середовища. На деяких територіях людині вже не вистачає чистого повітря, води.

Усе, що створила людина (міста, дороги, штучні водойми, сільськогосподарські та лісові угіддя тощо), уже не може повернутися до первісного природного стану. Тому зараз першочерговим стає питання захисту та відновлення природи там, де це можливо, і зміни поведінки людини у використанні природних багатств.

Усі природоохоронні заходи, які проводяться в наш час, лише відтерміновують можливу катастрофу. Проте усвідомлення цього — це вже великий крок на шляху до розв’язання проблем екології. У 2020 р. країни світу уклали Паризьку угоду, домовившись узгоджувати заходи для зменшення викидів вуглекислого газу, щоб зупинити глобальне потепління.