Державні символи України (Частина 2)

Яке можна вибрати слово, щоб ним одним описати весь світ? Це слово — різноманітність. У глибинах космосу сяють найдивовижніші зірки: білі карлики і червоні гіганти.

Птахи — це малесенький колібрі і велетенський кондор, сірий дзвінкоголосий соловейко і пишний павич. А звірі? Яких тільки немає в природі! Звичайні для нас коти і миші, лисиці й олені, і ніби іграшкові, зшиті з клаптиків панди, і довгошиї жирафи, і чудернацькі качконоси.

А який дивовижний світ рослин! Та що там! Хіба у цілому світі знайдеться двоє зовсім однакових людей? Ні, навіть близнюки мають різні характери чи здібності.

Ви вже знаєте, що все в живій природі пов’язане між собою, і коли випадає із цього ланцюга хоч одна ланка, страждають усі. Але чому ми тут про все це говоримо? А тому, що так само відбувається і в людському суспільстві.

Кожний народ — ніби дерево в лісі людства, а мова — це його цвіт. Якщо його обривати, дерево не матиме плоду, а дійшовши свого віку, засохне, не давши молодих паростків. Тоді збідніє навколишній світ. Так само збідніє людство, коли втратиться хоч одна мова. Тому кожен народ має плекати свою мову. Адже слова — не просто звуки, вони виражають думки і почуття. А своєрідний погляд на світ є внеском кожного народу в загальнолюдську культуру.

Мова кожного народу особлива. І українська теж. Український письменник Панас Мирний казав: «Найбільше і найдорожче добро в кожного народу це його мова, вона жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподівання, розум, досвід, почування».

І тобі рости й не в’януть зроду,
Квітувать в поемах і віршах,
Бо в тобі — великого народу
Ніжна і замріяна душа.

Василь Симоненко

Український науковець і письменник Іван Огієнко з-поміж тисячі праць залишив одну, яка адресована всім нам: «Наука про рідномовні обов’язки». З неї подаємо уривок, який стосується саме школяриків вашого віку, тобто вас.

• На кожному кроці й кожної хвилини охороняй честь своєї рідної мови як свою власну, більше того — як честь своєї нації.
• Розмовляй у родині своїй тільки рідною мовою.
• Бережи своє ім’я й родове прізвище в повній національній формі й ніколи не змінюй їх на чужі.
• Кожний народ доти народ, доки він володіє власною мовою, і в цьому його культурна суверенність.