Життя людини — найвища цінність
Повторюю
Дізнаюся
Що є найвищою цінністю
Пам’ятаєш про неприємності, які сталися кілька днів тому? Зламався твій комп’ютер, загубилася вітальна листівка для бабусі, негода стала на перешкоді відпочинку… Це засмутило тебе, зіпсувало настрій.
Але минув час, і все виправилося: полагодили комп’ютер, знайшлася листівка, поїхали відпочивати іншого дня. Ти можеш пригадати подібні приклади, які доводять, що майже все можна змінити. Лише одне у світі неповторне — життя людини, бо народжується людина один раз. І більше немає такої, як вона.
Усі люди різні і неповторні, і ти в тому числі. Про це йдеться у важливому документі — Декларації прав людини, де першим названо право на життя. Цим підкреслено, що життя — найвища цінність. Чому так?
Життя дається людині як безцінний дар. Воно лише одне, його не можна прожити двічі. Людина має дорожити своїм життям завжди, навіть коли в ньому більше невдач, ніж радості.
Визнаючи людське життя за найвищу цінність, сучасний світ прагне подолати бідність, голод та хвороби, від яких потерпає багато людей. Основною умовою існування людини є повага до її життя.
Радість життя
Розглянь малюнки. Що викликає радість у дітей?
Життя — найвища цінність. А чи вміємо ми жити так, щоб постійно відчувати диво й радість життя? Якими б важкими не були деякі події, хвороби, втрати, не забуваймо, що у світі той наймудріший, хто найдужче любить життя й уміє цінувати кожну його мить.
Прочитай пам’ятку. Доповни власними міркуваннями.
Пам’ятка
- Сприймай дійсність такою, якою вона є, у реальних зв’язках і залежностях.
- Сприймай себе та інших такими, які вони є.
- Поважай усіх.
- В усьому і в усіх намагайся знайти позитивне.
- Умій розрізняти поняття «добро» і «зло».
- Думай не тільки про себе, але й про те, як іншим поруч із тобою.
Учіться радіти простому й навіть звичному: м’якому хлібу, кухлику молока, доброму слову, сонячному променю, першій квітці. А головне — намагайтеся не псувати своє життя та життя інших людей прикрими вчинками, необережною поведінкою, грубощами, капризами, необґрунтованими вимогами.
Міркую
Учні четвертого класу відповідали на запитання, що значить жити. Вибери відповіді, які сподобалися найбільше. Доповни їх своїми міркуваннями.
Прочитай казку «Без чого не можна жити». Подумай, без чого не може жити тварина, а без чого — людина.
БЕЗ ЧОГО НЕ МОЖНА ЖИТИ
Задумався якось старий ведмідь про життя. Задумався та й спитав ведмедицю:
— Скажи мені, на чому життя тримається?
А ведмедиця наїлася свіжої лісової малини, лежить собі, на сонечку гріється й вухом не веде. Дрімає.
Тоді ведмідь голосніше ревнув:
— Не прикидайся глухою! Відповідай, на чому життя тримається!
Позіхнула ведмедиця, перевернулася на другий бік і пробурмотіла крізь сон:
— На їжі життя тримається…
Почула це лисиця та й каже:
— Щира правда. Життя на їжі тримається, на харчах. Курятинці, тетерев’ятинці, зайчатинці… Хто що полюбляє, те і їсть. Заєць кору гризе. Білка шишки лущить…
— Ха! — перебив лисицю вовк, що пробігав мимо. — Не тільки на їжі життя тримається. Спробуй-но прожити без лігва…
— Чи без нори! — додав кріт.
І дятел ствердив:
— Без житла й сита тварина гине.
Прояснилося в голові у ведмедя. Зрозумів він, що без їжі та без житла погано будь-якому звіру, однак вирішив людей попитати.
Був у нього знайомий селянин.
Розповів ведмідь селянинові все, що йому звірі сказали, і запитав:
— Чи це так?
— Так, — відповів селянин. — Тільки людині цього замало.
— А що їй ще потрібно? — питає клишоногий.
А селянин на те:
— Ти сам, Мишку, зметикуй, — каже й на кожух показує.
Зрозумів ведмідь та й собі відказав:
— У мене кожух готовий. На мені росте. А в тебе такого немає.
— Ото ж бо воно й є, — напоумляє селянин ведмедя. — Тільки й кожуха мало людині. Сорочка та інший одяг теж потрібні. А босій як людині жити? Хоча б личаки треба сплести.
Допізна думали-гадали селянин із ведмедем про це та про багато чого іншого.
У ведмедя навіть голова пухнути почала.
— Годі! — ревнув він. — Не потрібна мені в лісі ця грамота. Я й без неї проживу.
— Так-так, — погодився селянин, — ти проживеш без неї. Тобі, звірові, навіщо багато знати, а людям треба. Бо життя не тільки на їжі, житлі та одязі тримається, — воно й ученням міцне.
Євген Пермяк
Тренуюся
Оцінюю