§ 28. Орієнтування за небесними тілами

Люди спостерігали за зоряним небом не лише для задоволення. Від того часу, як установили, що певні зорі або сузір’я завжди розташовані однаково, стало зрозуміло, що їх можна використовувати для орієнтування.
Поблизу свого помешкання ви можете легко впізнати місцевість як удень, так і вночі. Проте, якщо ваша мандрівка дуже далека, то постає проблема повернутися назад додому. Для винайдення зворотного шляху необхідні орієнтири. Саме таким орієнтиром і може бути зоряне небо або Сонце.

Найголовніший орієнтир на зоряному небі в Північній півкулі — Полярна зоря. Саме її найпершою шукають мандрівники. Вона єдина не змінює своє положення на небосхилі й завжди вказує на Північ.

У Південній півкулі побачити Полярну зорю неможливо. Проте там є інший відомий орієнтир — сузір’я Південний Хрест — чотири зорі, що утворюють хрест.

Аби знайти напрям на Південь, слід провести уявні лінії, використовуючи зорі, як показано на малюнку.

Певною мірою можна також орієнтуватися за Чумацьким Шляхом. Він смугою простягається з Півночі на Південь. Проте як орієнтир він не дуже надійний.

Небесні тіла допоможуть нам орієнтуватися. Проте важливо ще й визначити своє місцеположення. Ви вже знаєте, що для цього використовують географічні координати, визначити які також допоможуть Сонце й зорі.
Для визначення координат мандрівники здавна використовували спеціальний інструмент — астролябію. Це найдавніший астрономічний інструмент, винайдений ще понад 2000 років тому.

Використовуючи астролябію, можна визначити висоту будь-якого світила над горизонтом (Сонця або зорі) та визначити географічну широту.
У XVIII столітті астролябію замінив точніший інструмент — секстант.
Сьогодні для визначення місцеположення використовують зокрема, GPS-навігатори, які наявні навіть у смартфонах.