§ 27. Мапа для небосхилу

У сиву давнину люди створили модель нашої планети, яку ми називаємо глобусом. Згодом було складено подібну модель того, що можна побачити на небі. Її назвали небесною сферою.

Як і для поверхні Землі науковці й мандрівники складали мапи, так і для небосхилу астрономи складали зоряну мапу. Вона дуже схожа на небесну сферу, але зображується на площині. На ній також точками позначені найяскравіші зорі та утворені ними сузір’я. У самому центрі мапи — Полярна зоря. Часто також на зоряній мапі позначають положення Сонця.

Напевно, найвідомішими сузір’ями у Північній півкулі є Велика та Мала Ведмедиці. Їх можна побачити у вигляді ковшів. Проте за сприятливих умов на зоряному небі можна знайти багато сузір’їв — Кассіопея, Персей, Дракон тощо.

Залежно від пори року Сонце перебуває на небосхилі завжди в межах певного сузір’я. Ці сузір’я назвали зодіаком, або зодіакальними сузір’ями.

У різних джерелах виділяють 12 або 13 зодіакальних сузір’їв. Разом із дванадцятьма сузір’ями, позначеними на малюнку, Сонце також перебуває ще в тринадцятому сузір’ї — Змієносець (між Скорпіоном і Стрільцем).
У давнину астрологи (так тоді називали астрономів) були впевнені, що положення небесних тіл на небі під час народження людини впливає на її долю. Звідти пішло розділення людей за знаками зодіаку. Наприклад, людей, які народилися між 21 березня та 20 квітня, відносили до знаку Овна, бо в цей період Сонце на небі перебуває в сузір’ї Овен.