§ 19. Планета Земля. Внутрішня будова Землі. Літосфера
Пригадайте
Яку форму має наша планета Земля?
Які материки й океани ви знаєте?
Поняття про Землю. Глобус
Земля — єдина планета Сонячної системи, на якій існує життя. А чи велика вона за розмірами? Було визначено, що відстань від центра Землі до її поверхні становить близько 6370 км. А довжина найбільшої окружності Землі — екватора — 40 000 км.
Побачити нашу планету цілком можна лише з космосу. Але ми можемо уявити, як виглядає Земля за її моделлю, зменшеною в мільйони разів. Це глобус — об’ємна модель Землі
Розгляньте 3D-моделі глобусів. Перший — глобус XVI століття, зроблений із двох половинок страусиних яєць. Другий — сучасний глобус. Поміркуйте, чому на них так відрізняються зображення суходолу й океанів?
Завдання 1
Внутрішня будова Землі
Коли ви тримаєте в руках глобус, то відчуваєте, що він легкий. Це тому, що в середині нього нічого немає. Натомість наша планета не порожня, вона має складну шарувату будову.
Усередині Земної кулі є ядро (яке поділяють на зовнішнє і внутрішнє). Ядро велике і надзвичайно гаряче. Його радіус становить 3500 км. Найвища температура в центрі ядра сягає +5000 °С. Але чим ближче до поверхні Землі, тим температура нижча.
Той факт, що внутрішнє ядро Землі тверде, було встановлено 1936 року данською геофізикинею Інге Леманн. Вона це зробила на основі аналізу поширення хвиль від землетрусів у Тихому океані.
Наступний шар Землі — мантія. Вона огортає ядро, ніби покривало. Товщина мантії становить близько 2900 км, а її температура може сягати від кількох сотень до +2500 °С.
Мантію вкриває земна кора — верхній твердий шар Землі. Якщо порівняти планету з яблуком, то земна кора така ж тонка, як і шкірка яблука. Її товща становить від 10 до 70 км.
Земна кора — найбільш досліджений шар Землі, адже він знаходиться у нас під ногами. Дно океану — це також частина земної кори. Тому розрізняють два типи земної кори — материкову та океанічну.
Здійсніть подорож усередину Землі із цим відео та виконайте завдання.
Завдання 2
Літосфера. Рух літосферних плит
Земна кора разом із верхньою частиною мантії утворюють літосферу. Ця тверда оболонка Землі не суцільна, як шкаралупа яйця, а складається з літосферних плит — величезних окремих блоків завтовшки 50–250 км. Вони прилягають один до одного й повільно «ковзають» по верхньому шару планети в різних напрямках — горизонтальному або вертикальному.
Що ж штовхає ці гігантські кам’яні блоки?
Літосферні плити рухаються під дією потужних внутрішніх сил Землі. Під час вертикального руху вони піднімаються й опускаються. Ці коливання дуже повільні, тому люди їх не помічають. Із часом через опускання літосферних плит частина суші може зникнути під водою. Під час горизонтального руху літосферні плити, на яких розташовані материки, «подорожують» зі швидкістю приблизно 0,5–6 см на рік. Під час зіткнень двох плит можуть утворюватися гори.
Наукова спільнота довго не могла дійти спільної думки щодо вигляду нашої планети в далекому минулому. Аж ось німецький науковець Альфред Вегенер 1912 року висунув гіпотезу, що 200 мільйонів років тому існував один материк Пангея, оточений єдиним океаном. Але з плином часу материк розколовся, а його рештки стали сучасними материками. Це сталося внаслідок руху літосферних плит.
Альфред Вегенер помітив, що всі материки можна скласти докупи, як пазли. Він висунув гіпотезу про утворення материків унаслідок руху літосферних плит. Теорія Вегенера стала основою для сучасних досліджень руху тектонічних плит.
Теорію Вегенера довела американська геологиня Марі Тарп. Їй удалося виявити посеред Атлантичного океану розлом, що утворився через тріщину в мантії Землі. Це було практичним свідченням руху тектонічних плит.
Перегляньте відео та здійсніть подорож у часі. Дізнайтеся, як виглядала наша планета 250 мільйонів років тому, та як було підтверджено гіпотезу Вегенера.
Обговоріть у групах
Чому деякі території суші через певний час зникнуть з карти світу?
Сучасний вигляд материків та океанів
На сучасній мапі світу ми бачимо шість континентів: Євразія, Африка, Північна та Південна Америка, Антарктида й Австралія.
Материки омиває Світовий океан, який складається з п’яти частин — окремих океанів: Тихого, Атлантичного, Індійського, Північного Льодовитого та Південного.
Раніше виділяли лише чотири океани. Але 8 червня 2021 року, у Всесвітній день океанів, виокремили п’ятий океан — Південний, який омиває береги Антарктиди. Це єдиний океан, який стикається з трьома іншими океанами — Індійським, Атлантичним і Тихим, а не «охоплений» суходолом.
Співвідношення суші та води на Землі постійно змінювалося. Наразі моря і океани становлять близько 71 % поверхні нашої планети, а суша — близько 29 %.
Значна частина суші розташована в Північній півкулі. А в Південній півкулі переважає водний простір.
Користуючись мапою, розташуйте материки за площею (від найменшого до найбільшого).
Підсумуємо
Завдання 3
Завдання 4
Завдання 5
Завдання 6
Ключова думка параграфа
Земля має кулеподібну форму. Глобус — це зменшена модель Землі. Наша планета складається з ядра, мантії та земної кори. Земна кора разом із верхньою частиною мантії утворюють літосферу.
Перевірте себе
- Що таке глобус?
- Якою є внутрішня будова Землі?
- Що таке літосфера?
- Які континенти та океани ви знаєте?