§ 1. Походження держави і права

Питанням виникнення держави почали цікавитися ще в Стародавній Греції, де вперше була запропонована патріархальна теорія. Арістотель вважав державу та право результатом історичного розвитку патріархальної сім’ї, яка переходила в рід, плем’я, союз племен. Глава сім’ї став главою держави, його владу визнавали священною, непорушною. Пізніше цю ідею підтримав український діяч Михайло Драгоманов.

Зазначена теорія має як своїх прихильників, так і критиків. На думку мислителя Джона Лока, якщо держава походить від сім’ї, то монархів має бути стільки, скільки й батьків, або лише одна монархія. Сучасні правники цю теорію не поділяють і вважають, що держава й сім’я виникли майже одночасно, а результатом розвитку держави стала втрата родинних зв’язків.
В епоху середньовіччя богослови Аврелій Августин і Тома Аквінський обґрунтували теологічну (релігійну) теорію.

Ця теорія відстоювала панування духовної влади над світською, а відповідно і церкви над державою. Церкву та релігійних діячів вважали посередниками між Богом і державною владою. Теологічні погляди на походження держави і права розвивали ідеологи світових релігій: християнства, ісламу, юдаїзму. Сильною стороною цієї теорії були ідеї авторитету державної влади, яка здатна забезпечити порядок і злагоду в суспільстві, необхідності зміцнення порядку як загального блага в державі. А недоліком стало визнання соціально-економічної і правової нерівності та заперечення можливостей людини, адже вона цілковито залежала від волі Бога.
У модерну добу набула поширення договірна теорія походження держави і права, або теорія суспільного договору.
В основу договірної теорії було покладено тезу про те, що додержавний період розвитку людства це — «природний стан людей». Жан-Жак Руссо визначав його як стан свободи й рівності між людьми, але при цьому існувала потреба в захисті від зовнішніх викликів і проблем, породжених наявністю в суспільстві приватної власності. Люди намагалися вижити в нових соціальних умовах, а тому домовилися про створення держави. Держава мала право приймати закони, збирати податки, карати правопорушників. Її обов’язками було захищати свою територію, забезпечувати права та свободи громадян.

Цінність договірної теорії полягає в тому, що вона визнавала природні права і свободи людини та громадянина, народний суверенітет. Основні положення цієї теорії знайшли відображення в конституціях сучасних демократичних держав, у яких зазначено, що держава гарантує та забезпечує права і свободи громадян, забезпечує правосуддя, сприяє загальному добробуту громадян. Недоліком цієї теорії є нехтування впливом соціально-економічних чинників на процес виникнення та розвитку держави.
Питання впливу цих чинників на процес виникнення держави та права розкрила соціально-економічна теорія.

За цією теорією державу розглядали як знаряддя класової боротьби, як засіб для гноблення одного класу іншим. Суть держави полягала в диктатурі класу, що панує економічно й політично. Диктатура класу визначала основні цілі, завдання і функції держави. Державу оголошували тимчасовим явищем, що виникла разом з класами. Вважали, що держава відмирає разом з відмиранням класів, і постає суспільство комуністичного самоуправління. Як показала історія, ця теорія виявилася утопічною, хоча й мала певне історичне підґрунтя. Крім того, вона не враховувала націо­нальних, політичних, релігійних, культурних та інших чинників у формуванні держави і права.
Особливої популярності в ХІХ ст. внаслідок численних революційних подій набула психологічна теорія виникнення держави.

Ця теорія вказує, що народ часто не може визначитися із суспільними пріоритетами, не здатний приймати необхідні рішення, а тому потребує постійного керівництва. Безумовно, людські психічні особливості відіграли певну роль у формуванні держави і права, але їхнього впливу для завершення цього процесу було недостатньо.
Наприкінці ХІХ ст. виникла органічна, або біологічна, теорія.
Як і біологічний організм, держава має власне тіло — голову, тулуб, руки, ноги, які існують у вигляді державних органів, що виконують відповідні функції. В основу цієї теорії були покладені диференціація (держава спочатку виникає, потім розвивається і гине) та спеціалізація (групи людей виконують відповідні функції).

Позитивним здобутком органічної теорії стало обґрунтування розвитку та інтеграції суспільства, а недоліком — спрощене розуміння держави і права через пояснення їхнього розвитку лише законами природи.
На початку ХХ ст. набула поширення завойовницька (насильницька) теорія виникнення держави.

Науковці підтримали ідею про те, що у виникненні багатьох держав (Римська імперія, Золота Орда) загарбницька політика відігравала значну роль, але цей чинник не був основним. Крім того, практичні наслідки такої політики зводилися не стільки до виникнення, скільки до знищення держави. Оскільки щойно слабшає апарат примусу, державне утворення одразу припиняє існування.
Наприкінці ХХ ст. виникла нова теорія походження держави — космічна.

Прихильники космічної теорії відзначають, що поява держави була зумовлена вторгненням інопланетних цивілізацій, які з приходом на Землю заснували власний тип державного управління. Проте крім теоретичних міркувань, ця теорія не має фактичних підтверджень.