Основні терміни і поняття

Аболіціонізм — суспільний рух у США наприкінці XVIII — у XIX ст. за ліквідацію рабства та звільнення рабів.

Акціонування — об’єднання капіталу кількох власників із подальшим отриманням прибутку та його розподілом залежно від внесеної частки.

Ампір — стиль мистецтва, для якого характерні наслідування античних будівель, наявність масивних парадно-монументальних форм споруд та інтер’єрів.

Анархізм — суспільно-політична течія, що заперечує необхідність державної та іншої політичної влади й пропагує необмежену свободу особистості.

Антифранцузькі військові коаліції — тимчасові військово-політичні союзи, які створювали європейські держави для ведення спільних воєнних дій проти Франції наприкінці XVIII — на початку XIX ст. Головним ініціатором та учасником усіх коаліцій була Велика Британія.

Афроамериканці — назва, яку вживали щодо громадян США африканського походження.

«Бананова республіка» — термін, яким позначають політично нестабільну та економічно слаборозвинену країну, залежну від іноземного капіталу, з високим рівнем корупції та соціальної нерівності. Ця назва має напівжартівливий або принизливий відтінок і походить із часів, коли низка країн Центральної Америки залежали від експорту бананів, а їхню політику фактично контролювали іноземні корпорації.Автором терміна вважають американського письменника О. Генрі, який уперше вжив його в 1904 р. в повісті «Королі й капуста».

Більшовики — представники політичної фракції в РСДРП (від 1917 р. — самостійна політична партія, очолювана В. Леніним). Цей термін виник на II з’їзді РСДРП (1903 р.) після того, як прихильники В. Леніна здобули більшість голосів, а їхні противники — меншість (меншовики).

Бойкот — форма політичної та економічної боротьби, що означає відмову від спілкування з окремою особою. Назва походить від прізвища британського управлінця Чарльза Бойкотта, до якого вперше було застосовано таку форму боротьби.

«Будителі» — узагальнена назва представників національного, культурного й мовного відродження в середовищі слов’янських народів кінця ХVІІІ — початку ХІХ ст., рух національно свідомої інтелігенції на чеських, словацьких, хорватських, словенських, болгарських, українських землях.

Бюрократія — система управління, за якої посадові особи мають чітко визначені обов’язки, але більше уваги приділяють паперам і формальностям, ніж реальній роботі.

Вандея — регіон на заході Франції, де в 1793 р. відбулося збройне повстання роялістів і католиків проти влади французьких революціонерів.

«Весна народів» — спільна назва революційних рухів у Західній і Центральній Європі в 1848—1849 рр.

Віденський конгрес — загальноєвропейська конференція, що проходила у вересні 1814 — червні 1815 р. у Відні, де було змінено політичну карту Європи після розгрому наполеонівської Франції.

Гомрул — одна з головних вимог ірландського національного руху кінця XIX ст.

Гонка озброєнь — якісне й кількісне суперництво у військовій сфері між країнами, які прагнули світового панування. Це проявлялося в прискореному накопиченні запасів зброї і військової техніки та їхньому вдосконаленні.

Громадянська війна 1861—1865 рр. у США — війна між 11 рабовласницькими штатами Півдня, які вийшли зі складу федерації (конфедератами), і федеральним урядом Сполучених Штатів (федератами)

Гуано — залишки посліду птахів і кажанів, що накопичуються в місцях їхнього гніздування.

Двопартійна система — конкуренція у боротьбі за владу в країні двох потужних політичних партій, за якої одна перебуває при владі, а друга — в опозиції.

Декабристи — учасники таємних антиурядових товариств у Російській імперії, що готували державний переворот, спрямований проти самодержавства та кріпосного права. Повстання відбулося в грудні (російською мовою — «декабрь») 1825 р.

Демпінг — імпорт товарів за заниженими цінами з метою знищити конкурентів і захопити ринок.

Державне регулювання економіки — активне втручання держави в економічні відносини для забезпечення розвитку господарства.

Диктатура — нічим не обмежена влада особи, що спирається на силові структури держави або пряме насильство та терор.

Директорія — форма державного правління, за якої найвищі державні повноваження здійснює група осіб.

Дискримінація — відмінність, обмеження або перевага, які порушують рівність у правах. Це означає виключення або обмеження можливостей людей певної групи порівняно з іншими.

«Довге ХІХ століття» — термін, який застосовують для визначення подій історії людства, що відбувалися в 1789—1914 рр. Його запровадив британський історик Ерік Гобсбаум.

Домініон — фактично незалежна частина Британської імперії, що мала власні органи влади, але визнавала главою держави монарха Великої Британії.

Дуалістична монархія — форма державного правління, за якої вища влада поділена між монархом і парламентом.

Експансія — розширення зони впливу або панування в різних сферах (територія, економіка, політика) шляхом захоплення земель, ринків збуту, джерел сировини в інших країн.

Емансипація — звільнення від залежності, гніту; скасування обмежень, упередженого ставлення тощо. Емансипація жінок насамперед передбачає надання їм рівних із чоловіками прав у суспільному, трудовому й сімейному житті.

Еміграція — виїзд людей до інших країн на тривале або постійне проживання з економічних, політичних або релігійних причин.

«Жандарм Європи» — термін, який застосовували в Європі у ХІХ ст. щодо Російської імперії за правління Миколи І.

Західники — представники напряму російської суспільної думки 40—50х рр. XIX ст., об’єднані навколо ідеї розвитку Росії шляхом європейської цивілізації.

Ідеологічна концепція — цілісна система поглядів та уявлень, що пояснює політичні, соціальні, правові, етичні та інші суспільні явища й визначає підходи до їхнього розуміння.

Імміграція — в’їзд іноземців до країни на тривале або постійне проживання.

Індустріальна революція — процес розвитку суспільства, під час якого відбувається перехід від мануфактур (використання ручної праці) до фабрик і заводів (використання машин і верстатів).

Індустріальне суспільство — стадія розвитку суспільства, за якої завершено створення розвиненої промисловості та відповідних соціальних і політичних структур.

Інтервенція — втручання однієї або декількох держав у внутрішні справи іншої держави. Інтервенція буває військова, економічна та дипломатична.

II Інтернаціонал — міжнародне об’єднання соціалістичних робітничих партій, створене в 1889 р. у Парижі. Ухвалені II Інтернаціоналом рішення для партій у його складі були не обов’язковими, а рекомендаційними. Об’єднання розпалося з початком Першої світової війни.

Імпресіонізм — напрям у мистецтві й літературі, представники якого прагнули відтворити світ у його мінливості, передати свої враження.

Індустріалізація — розвиток великої промисловості, яка виробляє машини та техніку для інших галузей.

Іредентизм — рух за повернення земель, населених етнічною групою, до національної держави.

Карбонарії (у перекладі з італійської мови — «вуглярі») — члени таємних антиурядових революційних організацій у Європі першої половини ХІХ ст., що виступали за повалення абсолютної монархії шляхом збройних повстань.

Класицизм — стиль мистецтва, що ґрунтується на відтворенні й переосмисленні ідеалів, принципів і форм античності.

Кодекс — законодавчий акт, що містить правові норми з певної галузі права.

Колоніалізм — політика завоювання та підкорення одних країн або територій іншими державами з метою їхньої економічної експлуатації та політичного панування.

Колоніальна імперія — велика держава (метрополія) із залежними територіями (колоніями), які зазнають експлуатації.

Колоніальна система — сукупність залежних територій (колоній) і держав-метрополій, між якими склалися відносини підпорядкування внаслідок колоніалізму.

Комунізм — політична ідеологія, в основі якої були уявлення про безкласове суспільство, відсутність експлуатації людини людиною, спільність майна та рівність усіх людей.

Консерватизм — сукупність ідейно-політичних і культурних течій, що виступають за збереження й дотримання традиційних цінностей та порядків.

Конституційна монархія — форма державного правління, за якої влада монарха як глави держави обмежена нормами Конституції.

Континентальна блокада — сукупність економічних і політичних заходів, запропонованих Наполеоном І у 1806 р. щодо Великої Британії як воєнного противника Франції.

Контрибуція — 1) примусові грошові або натуральні стягнення, які накладає на населення підкореної країни нова влада; 2) примусові післявоєнні платежі, які сплачує держава, що зазнала поразки, державам-переможцям.

Корупція — хабарництво, злочини, пов’язані з прямим використанням посадовцями прав і можливостей, зумовлених їхнім службовим становищем, із метою власного збагачення.

Ку-клукс-клан — ультраправа расистська організація в США, створена на ідеях переваги білого населення.

Липнева революція 1830 р. — повстання у Франції проти режиму династії Бурбонів, установленого в країні після другої реставрації.

Лібералізм — ідейно-політична течія, прибічники якої вважають правовою основою суспільства й економічного розвитку індивідуальні свободи людини.

Майновий ценз — обмеження в політичних правах людей за обсягом їхнього майна або доходу.

Масова культура — культура, поширена серед значної частини населення. Головною її особливістю є те, що вона не створює нових ідей, а бере вже відомі з елітарної або народної культури та робить їх доступними для загалу. До масової культури належать лише ті елементи культури, які поширюють через засоби масової інформації (радіо, телебачення, кіно, пресу).

Марксизм — суспільно-політичне вчення, створене німецькими мислителями К. Марксом та Ф. Енгельсом.

Меджліс — загальна назва законодавчо-представницького органу в арабських та ісламських країнах.

Міграція — переміщення людей усередині країни та за її межі.

Модерна доба — період всесвітньої історії, хронологічні межі якого найчастіше визначають від кінця XVIII ст. до сьогодення. Цей період також називають сучасною історією.

Модернізація — оновлення, удосконалення, надання будь-чому сучасного вигляду або перероблення чогось відповідно до сучасних вимог.

Монополія — установлення контролю над однією або кількома галузями виробництва з метою ліквідації конкуренції та збільшення прибутків.

Наполеонівські війни — війни, які вели проти Франції держави Європи в часи перебування при владі Наполеона Бонапарта (1799—1815 рр.).

Народники — представники опозиційного суспільного руху народництва в Російській імперії. Вони намагалися поєднати ідеали соціалізму з етичними, соціальними й політичними уявленнями селянства та мали на меті оновлення життя народу.

Націоналізм — система поглядів, в основі яких лежать уявлення про те, що нація є найважливішою спільнотою людей і має ключове значення для створення та розвитку держави.

Національне відродження — соціальні й політичні рухи в середовищі бездержавних народів, спрямовані на їхній національно-культурний розвиток і становлення націй.

Національно-визвольний рух —суспільно-політичний рух із метою визволення своєї країни від іноземного панування.

Нація — об’єднання людей, яке усвідомлює свою ідентичність, має переважно спільну територію розселення, мову, культуру, політичну культуру тощо.

Науково-технічна революція — якісні зміни в засобах виробництва (верстати, обладнання) та зміна в кількості та якості робочої сили на основі прискореного розвитку науки і техніки.

Пангерманізм — рух за об’єднання всіх німців в одну країну на основі спільної мови, культури й походження.

Пантюркізм — політична й культурна доктрина, яка виступає за об’єднання всіх тюркських народів, що мають мовну і культурну спільність.

Парламентська демократія — форма демократії, за якої парламент призначає уряд і контролює його роботу.

Політична криза — ситуація в політичній системі держави, коли з різних причин порушено звичайний порядок роботи органів влади, виникає нестабільність і неможливо ефективно ухвалювати рішення.

Політична реакція — громадський рух, спрямований проти змін або прогресу, щоб зберегти або зміцнити старі порядки.

Політична реставрація — відновлення суспільно-політичних порядків, що панували раніше.

Пролетаріат — наймані працівники, що не мають власності та живуть лише завдяки заробітній платі за свою працю.

Протекціонізм — політика держави, спрямована на захист власної економіки від іноземної конкуренції.

Професійна спілка (профспілка) — добровільне об’єднання людей, пов’язаних спільною професійною діяльністю, для захисту їхніх прав та інтересів.

Расова дискримінація — обмеження громадянських прав за расовою ознакою.

Расова сегрегація — система окремого проживання та розвитку білого й темношкірого населення.

Реалізм — напрям мистецтва й літератури‚ що полягає у прагненні правдивого відображення дійсності; течія в мистецтві‚ що протистоїть модернізму та авангардизму.

Реванш — відплата за поразку, невдачу, програш у чому-небудь.

Революційний терор — усунення політичних противників шляхом фізичного насильства під час революційних подій.

Реквізиція — примусове вилучення державою майна у власника з виплатою йому вартості цього майна.

Реконструкція Півдня — перетворення в південних штатах, що здійснював федеральний уряд США з метою ліквідації органів влади, установ, законів і традицій, сформованих за часів панування плантаторів.

Рококо — стиль мистецтва, що визначається легкими, ніжними й витонченими формами та красою деталей.

Романтизм — мистецький напрям європейської та американської культури першої половини ХІХ ст. Йому були притаманні прагнення зобразити сильних особистостей, уявлення про самоцінність духовно-творчого життя людини, звеличення одухотворених, натхненних ідеалами персонажів.

Самодержавство — назва та зміст державного ладу, форми абсолютної монархії Московської держави (Російської імперії) від другої половини XV ст. і до лютого 1917 р.

Сегрегація — форма дискримінації, що полягає у відокремленні певних груп за расовими, соціальними або іншими ознаками та обмеженні їхніх прав на законодавчому рівні.

Середній клас — соціальна група, що має стійкі доходи, достатні для задоволення певних потреб і забезпечення гідної якості життя.

Сипаї — назва військовослужбовців британської колоніальної армії в Індії у XVIII — першій половині ХХ ст.

Слов’янофіли — представники напряму російської суспільної думки 30—60х рр. XIX ст., об’єднані навколо ідеї самобутності слов’янства й передусім російського народу.

Соціал-демократія — загальна назва соціал-демократичних і соціалістичних рухів та партій, що виникли в останній третині XIX — на початку XX ст.

«Старий порядок» — назва періоду абсолютної монархії у Франції; соціально-економічні й політичні відносини, що панували у Франції від кінця XVI ст. та до початку Французької революції.

Суфражизм — жіночий рух за надання жінкам рівних із чоловіками виборчих прав.

Танзимат (у перекладі з арабської мови — «порядок») — період 1839—1876 рр. у розвитку Османської імперії, позначений заходами влади з осучаснення державного устрою та економіки.

Тейлоризм, або наукова організація праці, — система управління виробництвом, розроблена Фредеріком Тейлором на початку ХХ ст. Основна мета тейлоризму — підвищити економічну ефективність, зокрема продуктивність праці, шляхом раціоналізації та стандартизації робочих процесів.

Трансатлантична работоргівля — процес примусового вивезення жителів Африки та перетворення їх на рабів для праці на плантаціях Північної і Південної Америки.

Тред-юніони — назва профспілок у Великій Британії та деяких інших англомовних країнах.

Трудова еміграція — від’їзд населення з районів економічного занепаду для пошуку роботи до інших територій або країн.

Урбанізація — глобальний процес міграції населення із сільської місцевості в міську, що спричиняє стрімке зростання міст. Також під урбанізацією розуміють зростання значення міст у розвитку суспільства, що супроводжується розростанням і розбудовою міських поселень, збільшенням частки міського населення, поширенням міського способу життя в певному регіоні, країні, світі.

Федерація — форма державного устрою, за якого держава складається з територіальних одиниць (суб’єктів федерації), що мають юридично визначену політичну самостійність.

Фемінізм — суспільний рух, який виступає за рівні права жінки в усіх сферах життя, захист особливих потреб жінки, що пов’язані з їхніми фізіологічними відмінностями від чоловіків.

Фермер — орендар або власник землі, який веде на ній господарство переважно своєю, а також найманою працею.

Французька революція кінця XVIII ст. — докорінні перетворення соціальної і політичної систем Франції, що призвели до знищення «старого порядку» в країні.

Фритредерство — напрям в економічній теорії та політиці, що пропагує вільну торгівлю та невтручання держави в економічне життя.

Чартизм (у перекладі з англійської мови — «хартія») — політичний і соціальний рух британських працівників у 30—40-х рр. XIX ст., що проходив під гаслом боротьби за реалізацію «Народної хартії».

Шовінізм — агресивна форма націоналізму, проголошення національної винятковості одних націй і цькування інших, розпалювання ворожнечі між народами й країнами. Розрізняють великодержавний шовінізм панівної нації та шовінізм підкорених народів.

Якобінці — назва учасників впливового політичного руху періоду Французької революції кінця XVIII ст.