Довідник Модуль 3.8

Комунікативний шум – це порушення і/або деформації повідомлення, які утруднюють процес передавання або сприйняття інформації. Внаслідок впливу шуму на перебіг комунікації отримана інформація може суттєво відрізнятися від тієї, котру надіслав адресант, або її отримання взагалі унеможливиться. Шум може виникати на всіх етапах (у межах усіх складових) процесу комунікації. З урахуванням критеріїв фізичного, психічного й інтелектуального сприйняття дослідники виділяють три типи шуму:

Інформаційна гігієна – область людських знань, що вивчає закономірності впливу на організм людини і суспільне здоровʼя інформаційних потоків, що впливають на людину. Основною метою інформаційної гігієни є зменшення негативного впливу потоків інформації на психічне і фізичне здоров'я людини, а також соціальне благополуччя суспільства. В умовах постійного та сильного інформаційного потоку дотримання інформаційної гігієни, може захистити людину як від інформаційного маніпулювання, так і від його наслідків. Актуальною частиною інформаційної гігієни є здатність виявляти фейкову (неправдиву) інформацію.

Іще одна корисна звичка – мінімум за півгодини до сну відкладати телефон. Коли ви щось дивитеся чи читаєте – мозок усе одно працює. Дайте собі можливість розслабитися і спокійно заснути. Будьте пильні і до змісту інформації, і до форми, у якій вона подається, і до ресурсів, за допомогою яких розповсюджується. Важливо все, і всюди треба вміти себе захистити.

Пряма мова — це дослівно відтворене чуже висловлювання, яке зазвичай супроводжується словами автора, де зазначається, ким, коли та за яких умов її вимовлено. У конструкціях із прямою мовою традиційно виділяються такі частини: власне пряма мова (далі — пм) та слова автора (далі — са). Від розташування частин залежить уживання розділових знаків.

Незважаючи на те, що есе це творча робота, воно має чітку структуру, єдину для всіх текстів. Перевіряючи, як студент впорався із завданням, викладач неодмінно звертає увагу на наявність актуальності, гіпотези, тез та іншого, розташованих в певному порядку. Структура твору передбачає висунення на початку певної тези, а після її доказ аргументами у вигляді логічних викладок, цитат або викладу відповідних фактів. Есе ж складається з таких елементів:

Назва. Вона повинна точно відображати суть написаного. План не пишеться, відразу переходимо до тексту.

Вступ. Тут необхідно обґрунтувати важливість розгляду обраних студентом питань, висунути головну гіпотезу. Гіпотеза це якесь припущення, яке буде підтверджено або спростовано. Якщо ви викладаєте думку певного вченого або групи людей, з якими не згодні, то така гіпотеза спростовується. А ось сформована самостійно ідея, як правило, повинна бути підтверджена. Втім, ви можете показати, що ваше стара думка була помилковою. Якщо есе невелике, то слово «введення» писати не потрібно.

Основна частина. Самостійно написати структуру есе, якщо воно маленьке, нескладно. Новий абзац – і ось вже пишуться тези і аргументація. Великі тексти же краще розбити на частини підзаголовками, виділеними жирним шрифтом. Структура основної частини нагадує ланцюжок з кілець. Спочатку висувається теза, потім пишуться кілька аргументів до неї. Теза доведена, а значить, переходимо до наступного.

Автор самостійно вирішує, скільки тез йому необхідно довести. Кількість же аргументів не повинна бути менше 2-3 штук. Велика кількість перевантажує дослідження, а менша виглядає несерйозно для наукової роботи. Тези обґрунтовують:

• особистим досвідом, історіями з життя інших людей, як близьких, так і з біографії знаменитостей;
• явищами, які кожен може спостерігати;
• фактами, переданими без спотворення, маніпуляцій;
• цитатами відомих учених, політиків, письменників, творчих діячів;
• історичними подіями, які доповнює аналіз їх суті, причин, наслідків;
• витягами із законів, актуальних або застарілих.

Всі докази плавно ведуть читача до доведенню або спростування гіпотези, тому важливо побудувати структуру есе в правильному логічному порядку.

Висновок. Правила, як написати структуру есе, говорять про необхідність короткого підведення підсумків, де останній абзац присвячено тому таким чином ми довели висловлене раніше припущення. Виносити висновок на окрему сторінку допустимо, якщо це текст великого обсягу. В іншому випадку досить почати його з нового абзацу.

Список джерел. Іноді есе містить посилання на цитати з книг, дані офіційних ресурсів. Їх необхідно оформити як повноцінний список використаної літератури. На всі запозичені дані або цитування потрібно зробити посилання. Для цього скористайтеся відповідним пунктом меню текстового редактора. Джерела подаються по мірі їх появи або ж в алфавітному порядку. При використанні алфавітного порядку спочатку йдуть закони, потім праці вітчизняних авторів, розміщені за першими літерами прізвищ або заголовків, після – роботи іноземних вчених, далі – ресурси Інтернету.

Додатки. Структура есе не передбачає оформлення додатків. Однак жорсткої заборони на їх наявність не існує. Сюди виносяться матеріали, які допомагають краще зрозуміти суть викладених доказів.

Вступна частина. Есе так само як і будь-яка інша письмова робота, містить вступну частину або вступ. Вдало написаний вступ спонукає читача зацікавитись та прочитати повністю роботу. Вступ може містити постановку проблеми і її суть, риторичне запитання, цитату та ін. У вступі дуже важливо сформулювати особливий емоційний настрій та підвести читача до проблеми, що розглядається.

Основна частина. В основній частині доцільно навести різні точки зору щодо певної проблеми, звернутись до історії її дослідження. Основна частина найчастіше складається із декількох підпунктів, кожен з яких містить три складові: теза (судження, яке доводиться), обґрунтування (аргументи, що застосовуються для доведення тези), підвисновок (часткова відповідь на основне запитання). Аргументація може бути побудованою у такій послідовності:

• твердження;
• пояснення;
• приклади;
• підсумкове судження;
• висновки.

Аргументами є судження, які висловлюють для того, щоб читач був переконаним в істинності певної точки зору. Зокрема, аргументами можуть бути різні життєві ситуації, думки науковців, певні факти, статистичні оцінки, докази й т.п.

Висновки. У висновках поєднуються усі підсумки, які були зроблені по кожній тезі, представленій в основній частині. Читач повинен дійти логічного висновку виходячи із наведених у роботі аргументів. Доволі часто у висновках заново наводять проблему та роблять остаточний підсумок. Якщо мета вступної частини есе – зацікавити читача, мета висновків – додати цілісності загальній картині, залишити есе в пам’яті читача та наштовхнути його на роздуми.

Автозаміна в повідомленнях — це функція, яка автоматично виправляє помилки під час введення тексту, замінює скорочення на повні фрази або перетворює символи на інші елементи. Вона вмикається або вимикається в налаштуваннях клавіатури на смартфоні (вкладка «Виправлення тексту») або в налаштуваннях програм, таких як Word (розділ «Автовиправлення»). Також можна налаштувати власні правила заміни, додавши потрібні фрази та їхні скорочення в список.

Автозаміна та Т9 (інтелектуальне введення тексту) - дві різні речі. Функція автозаміни виправляє помилки негайно, а інтелектуальне введення тексту дозволяє завершувати пропозиції кількома натисканнями. Незважаючи на те, що ці функції працюють ефективно, користувачі можуть захотіти відключити їх з різних причин. Іноді автозаміна може неправильно виправляти слова, які користувач мав намір ввести, а інтелектуальне введення тексту може передбачати нерелевантний контекст, збиваючи користувача з пантелику. Функція «Автовиправлення» перевіряє правопис під час введення тексту за допомогою словника клавіатури й автоматично виправляє слова з помилками. Щоб скористатися нею, просто введіть текст у текстовому полі.

Функція «Автовиправлення» тимчасово підкреслює слова, які вона виправляє. Щоб швидко змінити виправлення, натисніть підкреслене слово та виберіть потрібний варіант у спливаючому меню. Завдяки функції заміни тексту ви можете налаштувати скорочення, які автоматично перетворюватимуться на довші фрази або слова. Коли ви вводите скорочення в текстове поле, воно автоматично замінюється на слово або фразу, що ви вказали. Наприклад, якщо ввести скорочення «ДР», його автоматично замінить фраза «Доброго ранку».

Інтрига в літературному творі — це спосіб побудови сюжету, що ґрунтується на складних, заплутаних і напружених подіях, прихованих намірах та гострій боротьбі мотивів. Вона викликає цікавість і тримає читача в напрузі, змушуючи з нетерпінням чекати розв'язки. Інтрига є важливим елементом композиції, зокрема у великих епічних жанрах (повість, роман). Літературознавці називають такі основні елементи та механізми інтриги:

• Приховані мотиви та таємниці. Замість того, щоб прямо розкривати всі події та причини вчинків героїв, автор приховує деяку інформацію. Це змушує читача постійно ставити собі питання.
• Несподівані повороти сюжету (твісти). Уведення непередбачуваних подій або раптових змін, які змінюють хід історії. Це підживлює інтерес читача та не дає йому розслабитися.
• Передбачення (флешфорвардинг). Автор залишає тонкі натяки на майбутні події. Це створює напругу і змушує читача шукати зв'язки та можливі пояснення.
• Секрети персонажів. Розкриття інформації про персонажів поступово, а не одразу. Це стосується їхніх минулих вчинків, таємних цілей або справжньої ідентичності. Читач намагається зрозуміти, чому герой поводиться саме так, і що ховається за його діями.
• Високі ставки та терміновість. Створення ситуації, де на кону стоїть щось дуже важливе (життя, доля персонажів). Це посилює напругу та змушує читача емоційно втягуватися в історію.
• Підкидання неправдивих припущень. Автор може навмисно скерувати увагу читача на хибний слід, щоб згодом здивувати його неочікуваним розкриттям правди. Класичний приклад — детективні твори, де підозрюють не того, хто є справжнім злочинцем.

Важливо розрізняти інтригу та саспенс: Інтрига зосереджена на загадкових і таємних ситуаціях, які змушують читача гадати, що відбувається і чому. Саспенс (напруга) — це відчуття очікування та занепокоєння, яке переживає читач в очікуванні розв'язки певної події. Він часто виникає тоді, коли читач знає про загрозу, але персонаж про неї не здогадується.