Дмитро Павличко «Ми цілувались на морозі»
Ми цілувались на морозі
У різдвяну блакитну ніч.
До сіна в польовому стозі
Ішла сарна з гірських узбіч.
Ішла високонога, чала,
Із карим поглядом сарна.
Та нас вона не помічала,
А, може, бачила, хтозна.
Я цілував тебе, неначе
Оту лякливу звірину,
Я в ній єство моє хлоп'яче
Втопив, як стому в глибі сну.
Я не забуду тої ночі,
Того морозного Різдва,
Коли мені дивилась в очі
Твоя сестричка лісова.
Юрій Іздрик «Молитва»
коли повертається світ спиною
і знов поміж нами відстань і стіни
говори зі мною
говори зі мною
хай навіть слова ці нічого не змінять
і коли вже довкола пахне війною
і вже розгораються перші битви
говори зі мною
говори зі мною
бо словом також можна любити
я одне лиш знаю і одне засвоїв
і прошу тебе тихо незграбно несміло:
говори зі мною
говори зі мною
і нехай твоє слово станеться тілом
Дмитро Лазуткін «Пісок і літо»
пісок і літо дощі та райдуги
цілунки легко стають укусами
наскрізний струм у потоках патоки...
твоя порядність така спокуслива
не я ловлю тополині пестощі
не я життя вимірюю курсами
(чиїсь конспекти і зайві ревнощі)
твоя порядність така спокуслива
твоя відсутність така заплутана
твої приходи такі наповнені
ти недочута ти переслухана
ти божевільна ти некерована
усе твоє — що я мушу вивчити
усе твоє — що я хочу відати
титититититититититити
тититититититити — ти
(а раптом щось би тобі не личило —
то наведи вже курсор і видали)
твої симптоми твої діагнози
fashion tv і серце Ісусове...
температура
високі градуси —
твоя порядність така спокуслива
нічна теорія східні практики
вино з гурзуфа вітер з атлантики
так дивно бути з тобою поряд
коли свобода — найвищий поверх...
ти відчиняєш
прозорі двері
ти розчиняєшся
в атмосфері —
ти божевільна ти некерована
і недочута і переслухана.
Ліна Костенко «Розкажу тобі думку таємну…»
Розкажу тобі думку таємну,
дивний здогад мене обпік:
я залишуся в серці твоєму
на сьогодні, на завтра, навік.
І минатиме час, нанизавши
сотні вражень, імен і країн, —
на сьогодні, на завтра, назавжди! —
ти залишишся в серці моїм.
А чому? То чудна теорема,
на яку ти мене прирік.
То все разом, а ти — окремо.
І сьогодні, і завтра, й навік.
Ліна Костенко «Очима ти сказав мені: люблю…»
Очима ти сказав мені: люблю.
Душа складала свій тяжкий екзамен.
Мов тихий дзвін гірського кришталю,
несказане лишилось несказанним.
Життя ішло, минуло той перон,
гукала тиша рупором вокзальним.
Багато слів написано пером.
Несказане лишилось несказанним.
Світали ночі, вечоріли дні.
Не раз хитнула доля терезами.
Слова, як сонце сходили в мені.
Несказане лишилось несказанним.
Кіяновська Маріанна «Я злукавлю з тобою…»
Я злукавлю з тобою. І піду додому вночі,
Не озвавшись до тебе з далекого поля любові,
Наче ягода вовча. Змовчи мене, вовче, змовчи,
бо якщо не змовчиш, упіймаю тебе на півслові.
Що кохання, що ліс — не розділені нами на двох.
Я тебе відчекала під місяцем, чорним, як паща.
У далекому полі засіявся чортополох
На пропащому місці, де доля стояла пропаща.
Я кохала тебе — спересердя, а часом — з нудьги.
Ти був сильний і хижий — та що мені, вовче, до того?
Вовка ноги годують — я знищу в собі до ноги,
Аж до холоду в пальцях — все, що мала в собі золотого…
Але як мені жити без тебе, мій вовче німий?…
Я ненавиджу ліс, це неприбране поле і небо…
Я ненавиджу нас, але ти мені очі закрий
В ту останню хвилину, як прийду вмирати до тебе…
Мар’яна Савка «А долоні ще пахнуть травою,
волоссся – туманом…»
А долоні ще пахнуть травою, волосся — туманом,
А черешні солодкі випорскують сік на коліна,
Дві години до потяга. Вітер вологий з лиману
Нам облизує спини солоні, роздмухує сіно.
Нас у травах ніхто не знайде, не сполохає нишком.
Я намовлю царя польового зложити нам віно.
Дві години до потяга йдемо стежиною пішки.
Ти мені із волосся вологого струшуєш сіно.
Завантажити Хрестоматію Модуль 2.5