Злоначинающих спини
Тарас Шевченко
Злоначинающих спини,
У пута кутії не куй,
В склепи глибокі не муруй.
А доброзиждущим рукам
І покажи, і поможи,
Святую силу ниспошли.
А чистих серцем? Коло їх
Постави ангели свої
І чистоту їх соблюди.
А всім нам вкупі на землі
Єдиномисліє подай
І братолюбіє пошли.
27 травня 1860 р.
Погляди Тараса Шевченка щодо релігії
De libertate
Григорій Сковорода
Оригінал
Что то за волность? Добро в ней какое?
Ины говорят, будто золотое.
Ах, не златое, если сравнить злато,
Против волности еще оно блато.
О, когда б же мнЂ в дурнЂ не пошитись,
Дабы волности не могл как лишитись.
Будь славен вовЂк, о муже избранне,
Волносты отче, герою Богдане!
Свободі
Переклад Гната Хоткевича
Що то за свобода? Яке в ній добро?
Де-хто каже, наче воно й золоте.
Ах не золоте. Коли порівняти золото із свободою,
То воно буде грязью.
О, коли б де мені не пошитися у дурні
Та не втратити своєї свободи!
Будь славен во вік, о муже ізбранний!
Свободи отче, герою Богдане!
De libertate
Переклад Валерія Шевчука
Що є свобода? Добро в ній якеє?
Кажуть, неначе воно золотеє?
Ні ж бо, не злотне: зрівнявши все злото,
Проти свободи воно лиш болото.
О, якби в дурні мені не пошитись,
Щоб без свободи не міг я лишитись.
Слава навіки буде з тобою,
Вольності отче, Богдане-герою!
Всякому місту звичай і права
Григорій Сковорода
Всякому місту — звичай і права,
Всяка тримає свій ум голова;
Всякому серцю — любов і тепло,
Всякеє горло свій смак віднайшло.
Я ж у полоні нав’язливих дум:
Лише одне непокоїть мій ум.
Панські Петро для чинів тре кутки,
Федір-купець обдурити прудкий,
Той зводить дім свій на модний манір,
Інший гендлює, візьми перевір!
Я ж у полоні нав’язливих дум:
Лише одне непокоїть мій ум.
Той безперервно стягає поля,
Сей іноземних заводить телят.
Ті на ловецтво готують собак,
В сих дім, як вулик, гуде від гуляк.
Я ж у полоні нав’язливих дум:
Лише одне непокоїть мій ум.
Ладить юриста на смак свій права,
З диспутів учню тріщить голова,
Тих непокоїть Венерин амур,
Всякому голову крутить свій дур.
В мене ж турботи тільки одні,
Як з ясним розумом вмерти мені.
Знаю, що смерть — як коса замашна,
Навіть царя не обійде вона.
Байдуже смерті, мужик то чи цар,-
Все пожере, як солому пожар.
Хто ж бо зневажить страшну її сталь?
Той, в кого совість, як чистий кришталь...
Уривок з листування Григорія Сковороди з Михайлом Ковалинським
Скільки пальців на руці? Як розпізнати зображення, згенероване ШІ
Едгар По «Ельдорадо»
Оригінал
Gaily bedight,
A gallant knight,
In sunshine and in shadow,
Had journeyed long,
Singing a song,
In search of Eldorado.
But he grew old —
This knight so bold —
And o'er his heart a shadow
Fell, as he found
No spot of ground
That looked like Eldorado.
And, as his strength
Failed him at length,
He met a pilgrim shadow —
'Shadow,' said he,
'Where can it be —
This land of Eldorado?'
'Over the Mountains
Of the Moon,
Down the Valley of the Shadow,
Ride, boldly ride,'
The shade replied, —
'If you seek for Eldorado!'
Переклад: Павло Грабовський (1899)
Був лицар великої вроди,
Блукав по світах та виспівував радо,
Не дуже зважав на пригоди, —
Шукав Ельдорадо.
Злий досвід мандрівця охмарив;
Знеможений сил молодих підупадом,
Він сумно тинявся та марив
Своїм Ельдорадом.
Гас погляд його мандрівничий;
Він мовив до тіні: “Моя ти порадо!
Де стежка в той край чарівничий,
В оте Ельдорадо?”
“В долині, заплющивши очі,
Ти знайдеш кінець усім мукам і зрадам,
Бо там царство вічної ночі,
Що звуть Ельдорадом.”
Переклад: Леонід Мосендз (1930-ті)
Лицар-юнак
Весело так
У спеці й тіні, радо
Все мандрував
З співом шукав
Країну Ельдорадо.
Ось і старий
Лицар вдатний,
На серце тінь вже пада,
Та ще не стрів
Земних скарбів,
Подібних Ельдораду.
Як сил зовсім
Не стало в нім, —
Спитавсь у тіней ради:
“Тіні, скажіть,
Де ж це лежить
Країна Ельдорадо?”
“Гóрі, на верхах
Місячних гір,
Долі, на затіннім споді,
Мчи ж, не спочинь, —
В відповідь тінь, —
Як хочеш буть в Ельдорадо.”
Переклад: Григорій Кочур (1972)
Молодий та стрункий
Вершник мчав навпрошки,
В дощ і спеку прямуючи радо;
Їхав поночі й вдень,
Ще й співав він пісень, —
Прагнув землю знайти — Ельдорадо.
Скільки років блукав,
Що вже й сивий він став,
Вже утратив і силу, й принаду,
Скрізь об’їздити встиг,
Та в блуканнях отих
Не знайшов він землі Ельдорадо.
На котрімсь із шляхів
Раз він привида стрів, —
Може, в нього він знайде пораду:
“Чи не знаєш хоч ти,
Де я можу знайти
Землю ту, на ім’я Ельдорадо?”
Каже привид: “Поглянь, —
Там, де обрію грань,
Видко гір нерухому громаду;
Отуди твоя путь,
Щоб аж їх перетнуть,
Якщо хочеш знайти Ельдорадо.”
Переклад: Євген Сварожич (Смирнов)
Ясний герой,
окраса-вой,
крізь синь й крізь тінь заглади
у пливі днів,
за співом спів,
шукав скрізь Ельдорадо.
Та лиця літ
осипав цвіт
й вчув серцем тінь заглади,
бо у хвалі
не стрів землі,
що була Ельдорадо.
Й коли дзвін-міць
схилилась ниць
й вздрів лицар тінь заглади, —
“О Тіне”, — рік, —
“в який йти бік
до краю Ельдорадо?”
“Між гори мі-
сячні німі
у Діл, де Тінь Заглади,
хай мчить твій кінь, —
сказала тінь, —
як прагнеш ти Ельдорадо.”
Переклад: Галина Гордасевич (1985)
Лицар хоробрий,
Веселий, добрий,
Долав негоду радо.
Він пісню співав
І так мандрував
В пошуках Ельдорадо.
Минають літа —
Далеко мета.
До неї мчався радо,
Та в сивій імлі
Немає землі,
Схожої на Ельдорадо.
Вже його сили
Спочинку просили,
Тут хмару він вгледів радо.
— О хмаро, скажи,
Знайти поможи
Землю таку — Ельдорадо.
— Місячні гори
Побачиш скоро,
В Долину хмар зійдеш радо,
Коли хочеш дійти
Своєї мети,
Коли хочеш знайти Ельдорадо!
Переклад: Максим Стріха 2001 (1998)
В ясній броні
Він день при дні,
Наспівуючи радо,
У спеку й сніг
Шукав, де міг,
Країну Ельдорадо.
Минувся час
І запал згас,
Лунає спів нерадо.
За кроком крок,
Минає строк —
Ні сліду Ельдорадо.
Вже сил нема,
І все — дарма...
“О тіне, дай пораду:
Іду здаля,
Та де ж земля,
Що зветься Ельдорадо?”
“За непокірні
пасма гір,
Де нізвідкіль ждать ради,
Ще довго йти —
Як справді ти
Шукаєш Ельдорадо!”
Переклад: Валерій Лавренов (2004)
Лицар ладний,
В лати вбраний,
Вдень і вночі завжди радо
Пісню співав,
Путь свій долав,
Скрізь він шукав Ельдорадо.
Вже посивілий
Лицар сміливий,
Серце його не раде,
Бо не спіткав
Те, що шукав:
В світі нема Ельдорадо.
Став перед ним,
Як тінь, пілігрим.
Він привітав його радо:
“Скажи хоч ти,
Де віднайти
Край чарівний Ельдорадо?”
“Місячні гори
Обійдеш суворі
Долина тіней стріне радо.
Скачи в далечінь”, —
Сказала тінь, —
“Якщо хочеш знайти Ельдорадо”.
Переклад: Анатолій Онишко (2004)
Ще в юні дні
В ясній броні
Відважний вершник радо
У спеку й сніг
Шукав доріг
В країну Ельдорадо.
Ідуть літа,
І гіркота
Бере над серцем владу, —
Пройма відчай,
О, де ж той край —
Щасливе Ельдорадо?
Ось Вічна Тінь
На мертву рінь,
На край дороги пада.
Її пита, —
“Де ж золота
Країна Ельдорадо?”
“Пройди Доли-
нами Імли,
На чорні гір громади
Здіймися ти,
Щоби знайти
Країну Ельдорадо”.
Переклад: Наталя Бутук (2009)
Одягнутий в стрій
Був лицар-мандрій;
Під сонцем й коли тінь-завада,
В путі день і ніч
Співав він пісні
Про край золотий Ельдорадо.
Так в мандрах один
Зістарівся він,
На серце лягла тінь заглади;
Що впало – нема;
Блукав він дарма:
Ніде не знайшов Ельдорадо.
Вже й сили не ті,
А він все в путі.
Спитав якось в тіні поради:
− Куди мені йти?
Де край золотий?
Скажи, як знайти Ельдорадо?
І мовила тінь:
− За гори полинь,
Пірни в тінь долин. Там – відрада.
Де світло і мла, −
Так тінь прорекла, −
Скачи, щоб знайти Ельдорадо.
(За матеріалами сайту classicshome.org.ua)
Семінар Перекладацької Майстерні 21.07.2001 (фрагменти)
300 років самотності: що ми знаємо про Сковороду?
Завантажити Хрестоматію Модуль 2.2