§ 31. Українська культура в другій половині XVII — першій половині XVIII ст. «Козацьке бароко»

У першій половині XVIII ст. українська література збагатилася творами, які отримали узагальнену на­зву «козацькі літописи». Козацькими їх називали тому, що вони виникали в козацькому середовищі та розповідали про події Козацької доби.
За змістом і формою козацькі літописи набли­жаються до історичних творів, оскільки їхні автори, крім власних спостережень, використовували старі літописи, хроніки, щоденники, історичні праці су­часників, доступні офіційні документи, частина з яких не збереглася до нашого часу. Це зумовило особливу цінність козацьких літописів як історич­них джерел. 
Автори, поєднуючи традиції літописання Княжої доби з використанням нових можливостей для зби­рання історичних джерел, створили унікальні твори. Більшість із них присвячена Національно-ви­звольній війні українського народу середини XVII ст. під проводом Б. Хмельницького. Зокрема, досить змістовними джерелами про ці події є Літо­пис Самовидця, Літопис Григорія Грабянки (Літопис гадяцького полковника Григорія Грабянки), Літопис Самійла Величка. Їх об’єднує спільна ідея утворен­ня та зміцнення Української козацької держави.

Літопис Самовидця — найдавніший із великих козацьких літописів. У ньому описано події від 1648 до 1702 р. Автором літопису вважають генеального підскарбія Р. Ракушку-Романовського, вій­ськового та політичного діяча часів Руїни. Твір на­писаний літературною староукраїнською мовою, близькою до народної (імовірно, у 1702 р.).

Літопис Григорія Грабянки — другий із великих козацьких літописів. Він був написаний у Гадячі в 1710 р. церковнослов’янською мовою. Твір роз­повідає про події від найдавніших часів до 1709 р. — поразки І. Мазепи та обрання гетьманом І. Скоропадського. Головна увага приділена пере­бігу Національно-визвольної війни під проводом Б. Хмельницького.

Літопис Самійла Величка є найвизначнішим яви­щем козацького літописання. Мова твору — літе­ратурна староукраїнська. Літопис складається з чо­тирьох томів, де описано події від 1648 до 1700 р. Рукопис твору С. Величка дійшов до нас пошкодженим, без закінчення та з прогалинами. Сторінки літопису вміщують десять портретів гетьманів, ба­гато документів та поетичних текстів. Автор нерідко вкладав в уста історичних діячів свої власні думки й навіть складав для них цілі промови, тому зміст літопису потребує критичного підходу. Це джерело активно використовували не лише історики, але й літератори, наприклад Т. Шевченко.

1. Чому автори козацьких літописів, створених наприкінці XVII — на початку XVIII ст., особливу увагу приділяли подіям Національно-визвольної війни під проводом Б. Хмельницького? Із якою метою були написані ці твори? 2. Козацькі лі­тописи є більше історичними чи літературними творами? 3. Чи можна стверджувати, що твори написані в стилі бароко?

Історик ХХ ст. І. Огієнко про українську культуру

Наші співаки-українці занесли на Москву і свою співацьку одіж, і ця одіж осталася скрізь по Росії ще й до нашого часу. У кафедральних церквах співаки ще й тепер одягаються в особливу одіж, яку перейнято од українців ще в XVII—XVIII віках… Вплив український на московську церкву був таким великим, що на Москві по церквах скрізь запанувала українська вимова, і ця вимова лишалася тут аж до початку XIX віку. [54]

Працюємо в парах. Обговоріть і дайте відповіді на запитання: 1. Чим автор пояснює панівний український культурний вплив у Росії (Московії) у XVII—XVIII ст.? 2. Які напрями українського культурного впливу перелічено? Які факти свідчать про величезну роль української культури в розвитку тогочасної Росії (Московії)?