§ 7. Утворення Запорозької Січі 

Із праці німецько-французького історика XVIII—XIX ст. Жана-Бенуа Шерера про козаків-запорожців (1788 р.)

Загальним і основним законом для козаків було магдебурзьке право. Запорозькі козаки мали не так закони, як звичаї. Вони робили все те, що, як вони знали, робили їхні батьки. Козак, який убив іншого козака, лягав на труну вбитого, і його ховали живим, відповідно до принципу, за яким усі козаки є брати... Якщо вбивця був сміливим козаком, якого любили всі його товариші, він міг уникнути смерті за спільної згоди або ж відбути інше покарання. Козака, який щось украв в іншого козака на Січі або поза Січчю, прив’язували на великому ринковому майдані до стовпа, поставленого для такої кари. Він лишався там, доки не віддасть украдене або не заплатить утричі більше за його вартість, а потім ще мав лишатися там три дні. Якщо йшлося про велику крадіжку або коли він уже крав раніше, то після того, як він вистоїть під стовпом належний час, його вішали на цьому стовпі. (Litopys.org.ua/scherer/sher02.htm)

Працюємо в парах. Обговоріть зміст джерела та визначте, яку інформацію про правові звичаї козацтва можна за ним отримати.

Французький інженер Г. Л. Боплан про організацію козаками походів Чорним морем

Коли козаки задумують свій морський похід, то не мають дозволу від короля, але дістають його від свого гетьмана і скликають військову раду. На ній вибирають наказного гетьмана, який має очолити їхній похід; робиться це так само, як під час вибору гетьмана, однак похідного отамана обирають тільки на певний час. Далі вони рушають до Військової скарбниці, яка є місцем їхнього збору. Там будують човни близько 60 стіп завдовжки, 10 чи 12 завширшки і 12 завглибшки. Ті човни не мають корми, зводяться зі стовбура човнового дерева — верби або липи — завдовжки 45 стіп. Боки обрамовуються і доповнюються дошками 10—12 стіп завдовжки і 12 на одну стопу завширшки. Вони скріплюють їх дерев’яними цвяхами, настелюючи один ряд на другий, так, як це робиться у звичайних річкових човнах… Зазвичай на їхньому човні є 10—15 пар весел із кожного боку, і пливуть ті човни швидше, ніж османські веслові галери. На човнах також ставлять щоглу, на яку напинають доволі незграбне вітрило, яке розпускають лише в гарну погоду, а за сильного вітру воліють веслувати… Кожен козак озброєний двома рушницями, шаблею, а на кожному човні є також чотири-шість фальконетів (невеликих гармат), необхідна для походу живність. Одягнені козаки в сорочки й шаровари, ще мають змінний одяг із благенькою свитою та шапкою; беруть шість фунтів пороху, достатню кількість свинцю, ядра для своїх гармат. У кожного є компас… Османи, звичайно, попереджені про похід і тримають у гирлі Дніпра напоготові кілька галер, щоб не дати козакам вийти з лиману. Проте хитрі козаки виходять темної ночі, коли має з’явитися на небі місяць-молодик, і переховуються в очереті за три-чотири милі від гирла Дніпра, куди не заходять османські галери. Турки ще чекають їх біля гирла, але завжди залишаються обдуреними… (Історія України. Хрестоматія. У 2-х ч. — К. : ІЗМН, — 1996, ч. І, с. 122)

Працюємо в парах. Обговоріть зміст джерела і дайте відповіді на запитання. 1. Визначте основні етапи підготовки козаків до морського походу. 2. Опишіть вигляд козацької чайки. 3. Яким було спорядження козака — учасника походу? 4. Як козаки вводили в оману османів, щоб вийти в Чорне море?