§ 3. Соціально-економічне життя на українських землях на початку — у середині XVI ст.

Із «Трактату про дві Сарматії» польського церковного й культурного діяча Мацея Мєховського (1517 р.)

...У Русі багато віросповідань. Є християнська релігія, підпорядкована римському первосвященникові. Вона панує і переважає, хоча представники її нечисленні. Друга віра, руська, яка зберігає грецький обряд, поширеніша й охоплює всю Русь. Третя віра — юдейська, її прихильники, юдеї — не лихварі, як у християнських землях, а ремісники, землероби або великі купці, які часто тримають у своїх руках громадські побори й податки. Четверта віра — вірменська, переважно в містах Кам’янці та Львові. Вірмени — досить досвідчені купці, які доходять зі своїми товарами до Кафи, Константинополя, єгипетської Александрії, Алькаїра й країн Індії.
В одязі та церковній службі русини наслідують греків. У них своє письмо й алфавіт на зразок грецького, дуже з ним подібний. Євреї користуються єврейським письмом і грамотою; займаються також і науками: астрономією та медициною.
У руських церквах при богослужінні читають і співають слов’янською мовою; у вірменських церквах — вірменською мовою; у юдейських синагогах моляться єврейською мовою. Християни римського обряду співають, моляться і читають латинською мовою... [3]

Працюємо в парах. Обговоріть зміст джерела та визначте релігійний склад населення українських земель XVI ст.

Із грамоти польського короля Жигмунта (Сигізмунда) I місту Львів (1525 р.)

Під час нашого перебування минулого року в місті Львів до нас звернулися зі скаргою громадяни… руської віри, яких там живе чимало, що, хоч вони користуються тим самим правом однаково з іншими громадянами, що населяють це місто, платячи податки, проте бурмістри… забороняють їм купувати будинки, які розташовані поза межами їхньої вулиці, тримати шинки, продавати та пити вино, пиво та інші напої, торгувати сукном, а також займатися ремеслом, записуватися в цехи. [Запроваджуючи ці обмеження], самі бурмістри здійснюють повною мірою свої усталені законом права… Ми… ухвалили і цим листом визначаємо: самі громадяни міста Львова грецької та руської віри задоволені… вулицями, визначеними для їхнього житла тут, у Львові; інше ж житло, що розташоване по інших місцях і вулицях, де раніше жили вони самі або їхні попередники, вони не можуть і не мають права купувати, будувати та мати у володінні.
Так само за давнім звичаєм та забороною… не можна приймати до цехів і допускати до ремесла [представників руської віри], ми залишаємо [їх] назавжди в попередньому стані. [4]

Працюємо в парах. Обговоріть зміст джерела та визначте, які обмеження для православного населення існували у Львові. Поясніть, чому застосовувалися такі обмеження.

Сільське самоврядування в XVI ст. здійснювали громади (хоча сам термін виник пізніше). У селах громади називали «весь», «село». Громади декількох сіл, що зазвичай належали одному власнику, називали «волость». Волосні громади були типовими у Волинському, Подільському, Київському, Белзькому і Руському воєводствах. Громадське самоврядування здійснювали на основі давніх традицій і звичаїв.
Громаду очолював староста, якого обирало селянство або призначав власник села. Крім цього, обирали інших членів громадського правління («уряду») і «копного» суду. На участь у цих установах могли претендувати голови родинних господарств. Жінки й неодружені чоловіки були позбавлені права голосу.
Громада мала визначену територію, нерухоме майно, певні доходи та витрати. Існували моральні засади, на яких відбувалося гуртування в єдину спільноту: кругова порука, колективна відповідальність за порядок і правопорушення на території громади тощо.

Тяглі селяни з однієї волоки мусили відробляти два дні на тиждень панщини, чотири дні на рік згонів, платити 21 гріш оброку, давати дякло в такому розмірі: дві бочки вівса, один віз сіна, одного гусака, дві курки, 20 яєць. Чиншові селяни з однієї волоки доброї землі сплачували 106 грошів, а з волоки дуже поганої землі — 66 грошів. Крім того, вони виконували на рік 12 днів згонів, сплачували дякло в тому самому розмірі, що й тяглі двори. Службові селяни поділялися на військових селян (бояри панцирні, путні бояри, служки), сільську адміністрацію (війти, тіуни), прислугу (кухарі, пивовари тощо), промисловиків (осочники, бобровники, конюхи, рибалки тощо), сільських ремісників (ковалі, теслі, гончарі тощо). Їхні повинності були суворо обумовлені. Наприклад, за користування землею бояри панцирні під час війни мали зі своїм конем і зброєю долучитися до війська

Із «Трактату про дві Сарматії» Мацея Мєховського (1517 р.)

Руська земля, будучи взагалі родючою, особливо багата медом і медоном, напоєм з меду. Привозять туди і вино з Паннонії, а також з прикордонних Молдавії та Валахії, привозять і грецьке міцне вино з Греції; пива в них удосталь.
Країна багата на коней, биків, отари овець, має віск у великій кількості, рясніє хутрами куниць, білок, лисиць і бичачими шкірами. Вона рясно зрошується ріками, має чимало рибних вод – так, що де тільки є вода, там у ній і риба. Рибу не розводять у русів у ставках і рибних садках, а повсюди там, де є вода, у ній появляється риба, яка посилається, як говорять, з небесною росою, без будь-яких людських турбот і без розведення. У Львівському повіті є достойні згадки про великі щуки (lucei), які легко розділяються на шматки смугами.
Русь має вдосталь пахучу тростину в місцях ближче до Танаїсу і Меотидських боліт, а також ревінь – там же і в Литві, та ще багато трав та коренів, які не трапляються в інших місцях. Руська земля повсюди рясніє фарбуючими рослинами, які масово там трапляються, але якщо в минулі часи їх вивозили звідти в італійські міста Геную і Флоренцію, то тепер лише невелику частину їх збирають, і майже всі вони гинуть незібраними.
У Холмському повіті, зрубані й лежачі на землі соснові гілки протягом року чи двох перетворюються на кремнисті камені. Там багато крейди, чи білої землі, яку завозять до нас. Є і сіль; її в суху пору року збирають на озері Качибейському, а позаяк недалеко звідти розташований татарський замок Очаків, то інколи перевізників солі перехоплюють і беруть у полон татари, разом з двомастами чи трьомастами возами. У Перемишльській землі та Дрогобичі варять сіль, збирають і зберігають її кусками й певними мірами. [5]

Які багатства мали українські землі? Із якими державами світу вони підтримували торговельні відносини?