§ 2. Українські землі в першій половині XVI ст.

Для вас, допитливі

1. Система управління українських земель у першій половині XVI ст.

2. Становий устрій суспільства. Завершення формування шляхти

Цікаві факти

Литовські статути вважають одним із найдосконаліших зводів законів у Європі Ранньомодерної доби. Вони містили чимало правових і політичних ідей епохи Відродження: відповідальність суддів перед законом, право особи на адвокатський захист, особисту відповідальність правопорушника (а не його родини), рівні права представників різних станів, віросповідань, національностей, захист особистості й майнових прав жінок. Проте Литовські статути перш за все обстоювали майнові й політичні права магнатів, середньої та дрібної шляхти.
Завдяки численним привілеям, які надала шляхетству влада в Короні Польській і Великому князівстві Литовському (після їх об’єднання — Речі Посполитій), воно стало однією з найбільш захищених привілейованих верств у країнах тогочасної Європи.

Кухня Ранньомодерної доби

У Ранньомодерну добу (XVI―XVII ст.) на теренах України виокремилися традиції шляхетської, міщанської, селянської і монастирської кухні. Кухні переважно різнилися співвідношенням хлібних і м’ясних страв. Що привілейованішим був стан суспільства, то більше м’яса й різноманітних «заморських» продуктів уживали.
У XVI ст. виникли прообрази сучасних закладів харчування ― шинки, корчми, пивниці.
Тварин, птицю подавали на столи цілими в запеченому вигляді. Так, на бенкетах князів Острозьких подавали запечених каплунів, гусей, лебедів, страусів і навіть лосів, а також слимаків.
На столах вищого духовенства були екзотичні оливки, лимони, з мигдалю виготовляли печиво марципан. Ченці здавна варили хмільні напої ― мед, пиво, горілку, настоянки з цитрусовими, використовували цинамон, різні види перцю та інші прянощі.
Якщо регіон був багатим на річки, вживали багато риби. За відсутності свіжої риби їли в’ялену.
Із городніх культур їли капусту, моркву, буряк, пастернак, огірки.
У той час не було холодильників, тому в селах практикували декілька способів зберігання м’яса: свинину клали в бочки, засипаючи мішком солі, іноді в’ялили під стріхою на горищі. Вимощені каменем льохи не кожен господар міг собі дозволити.
Менш заможні люди вживали переважно каші: у XVII ст. це була основна страва на обід. Їх варили на воді або молоці, мастили олією або салом. Каші робили з проса, вівса, ячменю, пшениці, гороху, сочевиці, гречки, рису. Готували також борошняні густі киселі ― житні, вівсяні, горохові, які їли, а не пили.
У більшості регіонів основу харчування становили хліб і страви із зернових культур. Хліб переважно випікали із житнього борошна, рідше ― з ячменю і вівса. Пшеничний хліб здебільшого готували на великі свята.
Тогочасними спеціями були часник і хрін. Серед овочів і коренеплодів переважали капуста, ріпа, буряк, пастернак. Зелень не вживали, але додавали до страв листочки кульбаби, молоду кропиву, дикий щавель чи лободу. Від XVI ст. поширилися шафран, перець, кмин, імбир, мускат та інші спеції.

Постать в історії

Рід Острозьких із Волині був одним із найвпливовіших князівських родів на українських землях XІV — початку XV ст.
Князь Костянтин Острозький (1460—1530 рр.) був відомим державним і військовим діячем Великого князівства Литовського. Його називали одним із найвидатніших полководців XVI ст. Проте особливе місце в історії України посів його молодший син Василь-Костянтин Острозький (1526—1608 рр.), видатний представник української шляхти XVI — початку XVII ст. Наприкінці XVI ст. він став одним із найбільших землевласників у Речі Посполитій. Князь мав великі маєтки на Волині, Київщині, Поділлі та в Галичині, що налічували 25 міст, десятки містечок і 670 сіл. Річні прибутки князя — 10 млн злотих — дорівнювали двом державним бюджетам Речі Посполитої. В.­-К. Острозький обіймав посади старости володимирського, маршалка волинської шляхти, київського воєводи, сенатора сейму Речі Посполитої. На посаді київського воєводи він став фактичним господарем українського прикордоння, або «некоронованим королем Русі». Князя висували претендентом на польську корону в 1572 р. після смерті Жигмунта (Сигізмунда) II Августа та на московський трон після смерті царя Федора в 1598 р. В.­-К. Острозький підтримував розвиток православних церков і монастирів, лікарень та закладів освіти на українських землях.

 

Працюємо в парах. За додатковими джерелами підготуйте повідомлення про представника роду князів Острозьких

Перевірте себе

Навчальний фільм
 

Перегляньте відеоролик і виконайте завдання до нього.

  1. Коли та за яких умов з’явилася концепція «Москва — третій Рим»?
  2. Які наслідки це мало для відносин Московії та Литовсько-Руської держави?
  3. Які особисті якості князя В.-К. Острозького, на вашу думку, відіграли вирішальну роль у перемозі під Оршею? Наведіть приклади з фільму.
  4. У фільмі показано різні тактичні рішення, що застосовував князь В.-К. Острозький. Яке з них вам здалося найефективнішим і чому?