§ 25. Московська держава

За розповідями якутів, усе почалося з того, що восьмеро «білих людей» прийшли до них прохати притулку. Їм дозволили перезимувати й навесні піти. За два роки на численних плотах по Лені припливли росіяни зі щедрими дарами. Після спільної з якутами зимівлі вони благали дати їм шматок землі, не більший за шкуру бика. Здивовані якути погодилися. Тоді росіяни розрізали бичачу шкуру на тонкі ремінці, зв’язали їх і обміряли ними величезну ділянку, обнесли її дерев’яною стіною з вежами, швидко зібрали будинки з матеріалу, який привезли на плотах, і назвали свій острог Якутським. Якутів обурив обман, але росіяни лестилися, запрошували їх у гості та розсипали по своїх дворах скляні намистини, які мешканці тайги дуже цінували — за одну намистину давали корову чи бичка. Збирати ті «коштовності» до Якутська сунули натовпи тубільців, а росіяни вдавали, що нічого не помічають. Але згодом вони почали вимагати в якутів повернути нібито вкрадені намистини. Почалася війна. Богатир Тизин повів якутів на острог, але звідти гримнули самопали. Якути дивувалися: «Прилетить якийсь ґедзь, укусить, і людина мре». За легендами, лише надлюдська сила велетня Тизина врятувала якутів від поразки. Росіяни запросили їх на мирний бенкет і почастували горілкою, яка теж здивувала якутів: «П’ємо воду, а пече мов вогонь і веселощів великих додає!». Сп’янілого Тизина та його воїнів убили. Козаки вирізали око Тизина, яке буцімто заважило аж три фунти, і повезли «білому царю» хвалитися. Цю легенду почув від якутів Євген Борисов, якого в 1879 р. за українофільство заслали до Верхоянська. Він багато писав до сибірської преси під псевдонімом «Якутофіл». Однак цю легенду відмовлялися друкувати.

У завоюванні Сибіру і Далекого Сходу Московською державою в середині ХVІІ ст. взяли участь чимало українських козаків, міщан, селян, які тікали від переслідувань влади. Найбільше таких людей осідало в московських військових поселеннях на берегах прикордонних річок, де їм доводилося спільно захищатися від набігів місцевих племен або войовничих маньчжурів. У цей самий час на засланні у Східному Сибіру перебував український гетьман Дем’ян Многогрішний. У 1688 р. йому було доручено очолити військовий гарнізон Селенгінська в Забайкаллі, оточеного бурятами. Військовий хист і досвід дали йому можливість зняти облогу. Також він відзначився на переговорах із представниками китайської династії Цін про розмежування кордонів