§ 23. Річ Посполита

Курляндія у складі Речі Посполитої утворювала окреме герцогство Курляндії і Семигалії, яке розташовувалося на березі Балтійського моря, у західній частині сучасної Латвії. Землі герцогства перейшли під владу польського короля Жигмунта ІІ Августа за умовами унії 1561 р. Правителем Курляндії став останній магістр Лівонського ордену Готтгард Кеттлер. Усю увагу він зосередив на внутрішніх реформах: піклувався про поширення реформаційних учень, покращив рівень освіти, сприяв розвитку торгівлі. Землеволодіння були розподілені між колишніми рицарями ордену. Проте Готтгард Кеттлер не забув і про себе, зосередивши у своїх руках третину земель. Його син Фрідріх і онук Якоб продовжили попередню політику. Якоб Кеттлер намагався створити колонії на острові Джеймс біля Гвінейського узбережжя та на острові Тобаго.

Проте наступні правителі, які відзначалися непомірними витратами, і боротьба за землі герцогства між Швецією, Польщею та Росією призвели до його занепаду та загарбання Росією в 1795 р.

Уже з перших років перебування під зверхністю царя козацтво обтяжувала московська влада. Козацькі провідники розглядали Московію як союзника, а не як нового володаря. Усе це призвело до відкритого конфлікту, який за нового гетьмана Івана Виговського переріс у війну.

Приводом до війни стало втручання Московії у внутрішні справи Гетьманщини, а також укладення Гадяцької угоди між Гетьманщиною та Річчю Посполитою. За її умовами Гетьманщина мала увійти до складу Речі Посполитої як рівноправна частина держави. Незважаючи на гучну перемогу козаків і татар над московським військом під Конотопом, реалізувати умови Гадяцької угоди не вдалося через низку причин: розворот політики гетьманів у бік Польщі негативно сприйняла більшість населення, сам І. Виговський не був популярною та авторитетною постаттю серед українства. До того ж шляхта розглядала цю угоду як повернення до колишніх порядків.