§ 20. «Золотий вік» Сполучених провінцій Нідерландів

Караколь (равлик) — шикування і тактика військ. Моріц Оранський увів караколь у тактику піхотних полків під час реформування нідерландської армії (використовували до кінця ХVІІ ст.).

Швидкострільність ранньої вогнепальної зброї була дуже низька — близько одного пострілу за півтори-дві хвилини. Давши залп, стрілки (аркебузири та мушкетери) фактично вибували з бою. Тому для того, щоб використовувати вогневу міць аркебуз, а пізніше й мушкетів повною мірою, стрільців почали шикувати в колони по 12, 8 або 6 шеренг, залишаючи між колонами проміжки. Поки перша шеренга перезаряджала зброю, послідовно стріляла решта шеренг. Поступово перша шеренга просувалася вперед, доки приходила її черга стріляти. Така тактика дозволяла тримати майже безперервний вогонь. Для прикриття загонів стрільців використовували пікінерів, які довгими списами зупиняли атаки кінноти.

Боротьба за регіон призвела до війни Голландії з Португалією. У 1641 р. Ост-Індська компанія організувала в Індонезії військо з місцевих жителів, озброївши їх, щоб силою вигнати звідти португальців. Вирішальною битвою стала облога португальської фортеці Малакка (серпень 1640 р. — січень 1641 р.). Облога й супутні їй хвороби й голод завдали значних втрат обом сторонам. Зрештою португальці капітулювали. Однак нова колонія мала для голландців менш важливе значення порівняно з їхньою місцевою територією Батавією, що існувала раніше. 

У результаті швидкої торговельної експансії Голландія та її колонії стали основними постачальниками кави до Європи, Азії і Америки. Основою кавової торгівлі були кущі з Ємену, які в 1616 р. придбав та привіз до Голландії купець Пітер ван дер Броке. Вони прижилися та почали рясно плодоносити. Паростки цих кущів арабіки були посаджені на плантаціях Шрі-Ланки, Яви та південної частини Індії у промислових масштабах, а до 1670 р. — в Суринамі (країна Південної Америки).

Поясніть зв’язок між голландськими приватними компаніями з торгівлі та відкриттям кав’ярень у Європі.

До Європи цибулина тюльпана прибула в 1554 р. в кишені австрійського посла в Османській імперії. Тюльпани посадили в садах імператора Фердинанда I, а французький ботанік Карл Клузіус, що доглядав за ними, пристосував їх до нових погодних умов. Трохи згодом квітка з’явилася у Франції, якій деякий час вдалося втримати монополію на забезпечення цибулинами заможних замовників з Англії, Нідерландів і Німеччини. На початку XVII ст. у Франції сталося перше в європейській історії ажіотажне зростання цін на тюльпани.

Через деякий час К. Клузіуса запросили працювати до ботанічного саду в нідерландському університеті. Навесні 1594 р. у країні розцвів перший тюльпан, який потрапив до Нідерландів нелегально. Поштовхом до тюльпаноманії стали мутації квітки, коли на сотні однотонних квіток з’являлася одна відмінна із цяточками або смугами іншого кольору. Це було пов’язане з хворобою рослин, але на той час про це не знали. Тюльпани простих сортів коштували відносно недорого — 200 цибулин 57 гульденів (це дохід кваліфікованого ремісника за два місяці). А тюльпани з мутаціями мали значно вищу ціну.

Найціннішим вважали сорт тюльпана Semper Augustus, або ж «Август назавжди» (тепер його не існує). Під час тюльпаноманії було лише 12 екземплярів цієї квітки, і всі вони належали одній людині. У 1637 р. ціна однієї цибулини зросла аж до 10 тис. гульденів, та покупців на такий товар не знайшлося. Відома лише одна угода, коли таку цибулину продали за 1000 гульденів, тобто приблизно 10 кг срібла або майже 1 кг золота. Квітка, яку цінували за її незвичайне строкате забарвлення, загинула від своєї ж краси — вірусу, який спричинив зовнішню мутацію

Натисніть на зображення, щоб дізнатися більше.