§ 18. Китай і Японія в XVI — на початку XVIІ ст.

Серед європейців, які мали великий вплив на формування відносин із Китаєм, відзначився італійський священник-єзуїт Маттео Річчі. Саме він звів першу в Китаї християнську церкву неподалік Кантона. А в 1602 р. він уже здійснював свою діяльність у Пекіні. Тут М. Річчі зумів навернути на християнство кілька впливових родин і здобути прихильність імператорського двору. М. Річчі був видатним математиком, перекладав китайською мовою наукові праці з гідродинаміки й астрономії.

Наступники М. Річчі продовжили розширювати проникнення християнства в Китай. І знову європейська наука стала в пригоді місіонерам. У 1629 р. наближалося сонячне затемнення, і керівник імператорських церемоній запропонував обчислити час цієї події за арабськими, китайськими та європейськими календарями. Останні розрахунки виявилися дуже точними. Після цього імператор схвалив реформу календаря за європейським зразком. Також була створена спеціальна комісія європейських і китайських науковців, які працювали над винайденням приладів та механізмів.

Після успіхів єзуїтів до місіонерської дільності в Китаї долучилися домініканці й францисканці.

У культурі Китаю панував надмірний консерватизм: застиглість і суворі правила, від яких не можна було відступати. Митці шукали виходу за межі офіційної культури. Хтось замикався в приватному житті, хтось брав натхнення в культурі простих людей, а в декого виникали й бунтівні настрої. Так, відомий філософ доби Мін Ван Янмін був засновником неоконфуціанської школи. Його вчення протягом кількох століть надихало шукачів правди й заколотників не лише в Китаї, а й у Японії. Проте сам філософ, який був і непоганим полководцем, уславився придушенням кількох повстань на півдні країни. Його філософські ідеї були заборонені, але це не завадило їхній популярності. Одним із найяскравіших послідовників Ван Янміна був мислитель Лі Чжі.