§ 15. Річ Посполита та Московське царство

Із Люблінської унії (1569 р.)

Корона Польська і Велике князівство Литовське, згідно з попередньою інкорпорацією між ними, — неподільне тіло, одне зібрання, один народ, так що віднині в цього з двох народів одного зібрання... буде одна голова — король польський, якого спільними голосами поляків і литовців буде обрано в Польщі...

[Сукупність] прав, привілеїв, вольностей і звичаїв Великого князівства Литовського, які не суперечні польському народові, обидві сторони за взаємною радою посилюватимуть і примножуватимуть.

Усі закони й постанови, видані в Литві проти польського народу, стосовно заняття вищих і яких завгодно посад... стосовно маєтків і земель, стосовно придбання земель і володіння ними у Великому князівстві Литовському... — усі такі закони... руйнуємо та обертаємо в ніщо... Віднині як поляк у Литві, так і литовець у Польщі можуть купити маєток і оселитися всяким законним способом... [19]

Висловіть свою думку про зміни, які спричинило для Корони Польської та Великого князівства Литовського укладення унії.

Федеративна держава — форма державного устрою, за якоїдо складу території належать декілька державних утворень, що мають певну юридичну самостійність. Федеративність зазвичай є ознакою держав, які історично формувалися шляхом об’єднання чи підкорення різних територій.

Посполите рушення — форма формування війська в Речі Посполитій шляхом створення ополчення місцевої шляхти за рішенням Вального сейму. Кожен шляхтич приводив до ополчення загін відповідно до встановленої норми. Найчастіше рушення скликали з кількох воєводств, і дуже рідко в масштабах усієї держави, тому що його розглядали як останній резерв і могли використовувати тільки в межах державних кордонів. За ухиляння від участі конфісковували шляхетські маєтності.

Кварцяне військо — наймане військо в Речі Посполитій у XVI—XVIII ст. Його використовували переважно для охорони державних кордонів і придушення народних повстань. Кварцяне військо утримували за рахунок 4-ї частини (кварти) прибутків від королівських маєтків (звідси і його назва).

Посол Священної Римської імперії Зигмунд дер Герберштейн про владу в Московському царстві (1549 р.)

Владою, яку він [цар Василь ІІІ] використовує щодо своїх підданих, він легко перевершує монархів цього світу. Він закінчив те, що розпочав його батько, а саме — відібрав у всіх князів і володарів їхні міста й управління. Якщо він накаже комусь прибути до його двору, або йти на війну, або вирушати в посольство, той має виконувати все це власним коштом... Знаті, яка несе посольську службу або виконує інші важливі обов’язки, надається відповідно до родовитості й праці кожного або намісництво, або село, або маєток; проте за кожне з цих володінь вони сплачують цареві величезний податок.

Використовує свою владу цар і щодо духовенства, як і до світських осіб, безперешкодно розпоряджаючись їхнім життям і майном. Із радників, яких він має, жоден не може навіть насмілитися сперечатися з царем. Вони відкрито заявляють, що воля царя — це воля Божа, і що чинить цар — це відбувалося з Божої волі... [20]

Працюємо в парах. Обговоріть зміст джерела та визначте особливості влади московського царя, на які звернув увагу автор.