§ 3. Конкіста — завоювання Нового Світу. Наслідки та значення Великих географічних відкриттів

У 1562 р. англійський мореплавець Джон Хокінс захопив португальський корабель, який перевозив з Африки до островів Карибського моря темношкірих бранців, яких продав у рабство в Санто-Домінго (французька колонія на Гаїті). Побачивши, що ця діяльність може стати прибутковою, він зайнявся так званою «трикутною» торгівлею. Її маршрут був таким. Із Європи йшли кораблі, навантажені тканиною, інструментами, склом, дешевими прикрасами, зброєю і ромом. У Західній Африці ці дешеві європейські товари пропонували місцевим вождям в обмін на рабів. Африканські правителі, вожді продавали своїх одноплемінників на плантації, які активно виникали на Американському континенті. Після Африки кораблі долали другий відрізок шляху — «середній прохід»— через Атлантику до Карибських островів. «Вантаж» — закуті в ланцюги темношкірі раби — складали під палубою тісними рядами. Рабам доводилося терпіти задушливу спеку та жахливі умови. Багато хто просто гинув, хоча в інтересах капітана було довезти якомога більше людей живими.

У Вест-Індії рабів продавали власникам цукрових плантацій. В Америці рабів зазвичай відправляли виконувати тяжку працю — рубати цукрову тростину в умовах субтропічної спеки. Когось продавали далі на північ — на Британські плантації у Вірджинії, де вирощувався тютюн і бавовну. З Америки кораблі, завантажені колоніальним товаром (тютюн, бавовна, прянощі), поверталися до Європи.

Описаний маршрут функціонував близько 400 років — останні кораблі з рабами пройшли ним у 1888 р. Того року в Бразилії було скасовано рабство. За цей час з Африки, за різними оцінками, перемістили близько 12—17 млн осіб (не враховуючи тих, хто помер дорогою).

Натисніть на зображення, щоб дізнатися більше.